Шуст: Я не засмутився, що Рибка в "Шахтарі", а я - ні

Богдан Шуст за неофіційною інформацією у це літнє міжсезоння мав повернутися в донецький "Шахтар", а Рустам Худжамов перейти в київський "Арсенал". Але воротарської ротації у стані "гірників" не відбулося.

Худжамов разом із "Шахтарем", схоже, поїде на тренувальні збори де вкотре доводитиме свою профпридатність. Окрім Андрія П’ятова йому конкуренцію складе Олександр Рибка. А Шуст продовжить виступи на правах оренди за маріупольський "Іллічівець". Чому так сталося Богдан Шуст розповів в інтерв’ю сайту "Футбол 24".

- Богдане, голкіпер "Оболоні" Олександр Рибка перейшов в донецький "Шахтар" й, таким чином, він і без того збільшив конкуренцію на останньому рубежі донецької команди. Яка була твоя перша реакція на цю новину?
- Моя реакція..? Найперше, я в оренді в маріупольському "Іллічівці". А про придбання Олександра Рибки потрібно питати в керівників "Шахтаря". Якби мені сказали повернутися, я би повернувся. Але я ні на секунду не засмутився від того, що Рибка став "гірником". Радо скористаюся можливістю пограти в Маріуполі.

- Можна сказати, що після трансферу Олександра Рибки ти уже точно цього літа не повернешся в "Шахтар"?
- Якщо чесно, цього літа ніхто із керівництва "Шахтаря" не говорив мені, що я повернуся в Донецьк. Читав про це лише в пресі. Ще мені про таку ймовірність говорив наставник "Іллічівця" Валерій Яремченко. Але в мене діючий контракт оренди із маріупольською командою, а тому наразі в мене думки пов’язані тільки із цим колективом. А кого купує "Шахтар" для мене не важливо.

- "Іллічівець" тільки декларує бажання пробитися в Лігу Європи, а "Шахтар" регулярно грає в Лізі чемпіонів. Невже, не шкодуєш, що тобі не вдалося закріпитися у команді Мірчі Луческу?
- А ви пригадайте в яких командах працював Валерій Іванович Яремченко й поставленні там перед ним завдання. Цей фахівець, зазвичай, боровся за найвищі місця. І в Маріуполь він прийшов не для того, щоби команду рятувати, а для виконання більш вагомих завдань. Запрошуючи футболістів, в більшості молодих, Валерій Іванович хоче збудувати команду і добиватися хороших результатів. Повірте, в "Іллічівці" молодь не просто отримуватиме ігрову практику, а показуватиме результат.

- Тобто, амбіції "Іллічівця" задовольняють твої власні амбіції?
- Після попереднього дуже важкого сезону ніхто із футболістів не хотів покинути команду. Усі здобули досвід, який, однозначно, за гроші не купиш. Ми зблизилися, в команді був дуже хороший мікроклімат. І зараз ми в припіднесеному психологічному настрої готуємося до нового сезону. Впевнений, наступний розіграш Прем’єр-ліги для “Іллічівця" буде не таким напруженим. Особисто для мене цікавіше працювати в команді, у якій закладається фундамент, а не у вже сформованому успішному колективі. Цікаво спостерігати за створенням боєздатного колективу, який показуватиме хороший футбол. Тому хочу долучитися до процесу розвитку маріупольської команди.

- Богдан, питання про специфіку твоєї позиції. Нападник може не реалізувати п’ять моментів, але таки забити гол і він уже має шанс стати героєм. При помилці когось із захисників, виправити ситуацію може допомогти партнер. А якщо воротар вдало проведе 90 хвилин, а на останніх секундах пропустить гол, то він уже антигерой матчу?
- Звісно, ви праві. Кожна людина, обираючи професію, знає на що йде. Так само і я знав що на мене чекає на цій позиції. І якщо я 90 хвилин відбиватиму усі м’ячі, а на 91-й суперник скористається моєю помилкою і я пропущу гол, усі звинувачуватимуть тільки воротаря. Тому голкіпер зобов’язаний дуже зосереджено грати від першої до останньої хвилини.

- А в тебе були матчі, коли останні хвилини перекреслювали твою добротну гру впродовж усього матчу?
- Думаю, такі моменти були практично в усіх воротарів. Бувало, що твоя помилка призвела до голу, але 90 хвилин дуже добре граєш, рятуєш команду, але це уже нікого не тішить.

- Матч-відповідь розіграшу Кубка УЄФА 2007-го року у складі донецького "Шахтаря" проти іспанської "Севільї" (3:2) на користь іспанців) можна віднести до категорії не вдалих твоїх ігор?
- В голах тої гри, вважаю, не винен. Дехто із наших гравців вчасно не повернувся в оборону, що і призвело до такого результату. Наставники "Шахтаря" тоді зробили правильні висновки і команда невдовзі виграла Кубок УЄФА.

- Що головніше для воротаря – реакція чи психологічна стійкість?
- Найголовніше – це психологія. Нервозність воротаря передається на футболістів, а це уже величезний крок до поразки. Звісно, без реакції воротарю теж не можна. Але без впевненості у своїх силах навіть найкраща реакція не допоможе. Крім того, без психологічної стійкості голкіпер не зможе в критичних ситуаціях приймати правильні рішення.

- В грі тобі постійно доводиться кричати на партнерів, підказувати. Ніхто ще на тебе не ображався через надто емоційні підказки?
- Ні, такого не було. Ми – одна команда і ніколи один одного не ображаємо і не принижуємо. Вказую на помилки, якщо і кричу на когось, то лише через те, що хочу аби це пішло на користь команді, а не через бажання когось образити.