Соколовський: За що аплодують "Карпатам"?!

Легендарний капітан донецького "Шахтаря", Михайло Соколовський прокоментував святкування 75-річного ювілею клубу та розповів про матеріальну сторони "улюбленої гри мільйонів".

- Михайло Григорович, останнім часом керівництво клубу радує своїх шанувальників гучними святкуваннями...
- Так, але 75-річчя побило всі рекорди за масштабами. Мурашки по тілу бігали! І це при тому, що я знав сценарій програми, тому що був на репетиції як учасник дійства. Таке враження, що потрапив у космос.

- На "Донбас Арені" було більш ніж сто ветеранів...
- Так, приїхали мої колеги з Києва, Москви та інших міст. Зізнаюся, декого я навіть не впізнав, адже ми не бачилися кілька десятків років. Дуже приємно було зустрітися і з хлопцями, які представляють ветеранський цех київського "Динамо", - Віктором Чановим, Олегом Базилевичем та іншими. Всі ми відчули величезну увагу і повагу. Мабуть, заслужили її. Все-таки життя присвятили "Шахтарю", хоча нічого не заробили. Лише пошану.

- Маєте на увазі матеріальні блага?
- Звичайно! За радянських часів існував міф, нібито футболісти жили як у Бога за пазухою. У дійсності, це не так. Ми заробляли по 250 рублів на місяць. Зрідка бувало, що завдяки преміальним дотягували до 700 рублів. Жили добре, але відкладати гроші не мали можливості. Знаю, що деякі ветерани "Шахтаря" в даний час живуть у бідності, на одну пенсію, потребують грошей на лікування, оздоровлення...

- Чому вони не звертаються за допомогою до Ріната Ахметова?
- Не хочуть. Горді дуже. Найбільше мені шкода тих гравців, яким за 70 і за 80. Добре, мені тільки 59 років, я ще можу заробити грою за ветеранів "Шахтаря". А вони живуть на мізерну пенсію.

- Деякі ветерани кажуть, що якби сьогодні грали у футбол, то були б мільйонерами...
- Тепер футболісти не живуть від зарплати до зарплати. За рік можуть забезпечити себе на все життя, а за кар'єру - і своїх нащадків. Ну й нехай! Не буду заздрити хлопцям.

- Нинішній "Шахтар" перевершив досягнення вашого покоління, адже добився успіхів на міжнародній арені?
- Повірте, я не заздрю Мірчі Луческу і його футболістам. Вболіваю і переживаю за них. Але будемо об'єктивні: в команду вклали великі гроші, "Шахтар" конкурує тільки з "Динамо". А ми не мали можливості постійно грати в єврокубках, тому що на чемпіонство претендували десять, а не дві команди. Не уявляєте, як було важко пробитися в Кубок європейських чемпіонів або Кубок кубків! А що зараз? "Дніпро" має потужні фінансові можливості, потрапляє до Ліги Європи - і вибуває. Хіба ж це не сором?

Або львівські "Карпати". Всі їх хвалять. Але, вибачте, команда програла всі шість матчів групового етапу Ліги Європи! (Насправді, п'ять - прим.) Не уявляю, який був би скандал, якби призер чемпіонату СРСР програв шість матчів на міжнародній арені. Не одна голова злетіла б. А "Карпатам" аплодують. Тому, що не кажіть, а футбольна несправедливість існує.

- Вас не ображає те, що, згадуючи ветеранів українського футболу, перш за все називають прізвища зоряних гравців "Динамо"?
- Є таке. Але ми люди справедливі і знаємо, хто і який внесок зробив в український футбол. Визнаю, що Олегу Блохіну ніколи не було рівних. Це король нашого футболу. Колись ми недолюблювали "динамівців", тому що конкурували на полі. А в даний час охоче спілкуюся з Василем Рацом, Олегом Блохіним, Віктором Чановим. Всі ми залишилися в світі футболу.

- Цього року Ви виходите на пенсію...
- Так, але залишати улюблену справу не збираюся. Ну не можу я відпочивати більше, ніж два дні - стає нудно і нецікаво. Зараз працюю в селекційній службі донецького "Металурга". П'ятнадцять років виступав у вищій лізі чемпіонату СРСР і не награвся! Мабуть, ніколи не буду ситим футбольними справами.

- Як дбаєте про здоров'я?
- Намагаюся регулярно грати у футбол. Щотижня ходжу в сауну. Це моя стихія, починаючи з 12 років. Люблю баню, готую віники, запрошую друзів. Це тривала процедура. Можу просидіти в сауні півдня - двох або трьох годин мені замало. Але сімейні справи не дають розслабитися. 31-річний син і 19-річна дочка живуть в Донецьку. Завжди треба чимось допомогти, щось порадити. Та й обов'язків дідуся мене ніхто не позбавляв. Тому, як кажуть, життя в розпалі. А пенсія - лише на папері.

"Експрес"