З нами Бог і Бойко, або як "Дніпро" ощасливив Україну

Ігор Цвик, головний редактор Sportanalytic.com

Через кілька годин після перемоги "Дніпра" частина людей вже прокинулась, а частина і не думала лягати спати.

І це цілком зрозуміло. Бо востаннє таке ми переживали шість років тому, коли "Шахтар" завоював Кубок УЄФА. Але з тих пір багато що змінилося. Наша країна перебуває у стані страшної війни. Кожного дня приходять новини про полеглих героїв України. Здавалося б, хіба до футболу? Але згадаймо слова великого "Маестро": "Кто сказал, что нужно бросить песни на войне? После боя сердце просит музыки вдвойне". Першими словами Маркевича після свистка була вдячність воїнам АТО і запевнення, що ця перемога була для них.

То за рахунок чого "Дніпро" таки зробив те, у що не вірив практично ніхто?

1. Тренерський геній Маркевича. Мирон Богданович, як фантастичний кризовий менеджер, зумів витиснути все з того матеріалу, який потрапив до його рук. Пішов Стрініч, пішов Джуліано, замни їм не купували. І з такими обмеженими ресурсами "Марек" зумів відшліфувати командну гру, навчити команду свого маневру, а також надихнути їх вірою у перемогу.

2. Божественний Бойко. Це взагалі без слів. Якщо Дениса влітку не купить жоден солідний клуб, то це буде вищою несправедливістю. Бойко практично на своїх плечах витягнув "Дніпро" до фіналу, а вчора самотужки зупинив Ігуаїна і тим самим прирік його на завершення кар'єри, як аргентинець і обіцяв.

3. КОМАНДА. Один за всіх і всі за одного. Взаємні підстрахування, підтримка, чудова атмосфера в колективі, усвідомлення близької мети, бажання вмерти на полі за клуб, якщо буде потрібно. Без індивідуалістів, без піжонства, без непотрібних зловживань м'ячем. Всі грають на результат за схемою, котру пропонує Маркевич. Це справді модернізована збірна Греції-2004. Їх ненавиділи всі, крім самих греків. Таке саме і з "Дніпром". Але кого це цікавить, якщо на кону трофей?



4. Стадіон. Фанати створили неймовірну атмосферу на "Олімпійському". Божевільне вболівання 62 тисяч чоловік саме собою гнало вперед гравців у синій формі, змушувало забути про втому і грати не тільки на межі можливостей, але й за нею. Зважаючи на те, що так раніше на "Дніпро" ніколи не ходили, можна собі лише уявити враження гравців від такої "повної коробочки".

5. Удача. Вона буквально сидить у "Дніпра" на плечі і не збирається звідти йти. Вона переслідує наш клуб протягом всього турніру. І завдяки їй ми зайшли так далеко. Але щастить сильнішим. Сподіваємось, що так буде і у Варшаві 27 травня.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Маленьке диво. Як Маркевич привів "Дніпро" до Варшави