Рой Джонс

До Роя не можна відноситися спокійно – його можна або любити, або ненавидіти. «Мені весело в бою» говорить він. Бокс для нього з деяких пір перетворився на театр одного актора в якому він доводить своє беззаперечне лідерство.

Початок боксерської кар’єри

З 10 років Рой почав займатися боксом. Маючи вагу не більше 32 кг, Джонс перемагав 14 літніх молодих боксерів вагою 39 кг Це був тільки початок. Вже в 1984 році він виграє Юніорські Олімпійські Ігри в США, а ще через два роки виграє престижний національний турнір США «Золоті рукавички». Звичайно, в любительській кар'єрі, як і у будь-якого іншого боксера, були і поразки. Одну з яких можна виокремити: він програв росіянину Ігорю Ружникову на Іграх Доброї Волі 1986 року по очках. Ця поразка стала великою несподіванкою для Роя.

Скандальний фінал Олімпіади

І ось вже на Олімпійських Іграх 1988 року в Сеулі з'явився абсолютно новий Рой Джонс, який продемонстрував такий рівень техніки та боксерського таланту, який буквально засліпив і примусив в захваті затамувати подих. Цим самим талантом буквально світився представник олімпійської команди США з боксу в першій середній вазі (до 71 кг) - Рой Джонс. Він підійшов до мрії будь-якого боксера-любителя – золота медаль Олімпійських Ігор. Легкість з якою він переміг своїх доросліших і загартованих в боксерських боях суперників наводила на думку, що професійний бокс з появою Роя отримає нову, досі небачену величину, яка на багато років займе найвищий п’єдестал професійного боксу. Але всі прогнози спеціалістів, окрім професійної кар’єри, не справдилися, адже з блиском золотої медалі Рой так і не познайомився. За рішенням суддів, яке було визнано найгіршим в історії Олімпійських ігор, південнокорейський супротивник Роя, Парк Сі Хун отримав «золото», вигравши з рахунком 3:2. Ту кількість ударів, яких завдав Рой Джонс не можна було не помітити, по завершенню бою його супротивник ледве тримався на ногах, але судді вирішили віддати перемогу саме південнокорейському боксеру. Це стало несподіванкою як для присутніх на поєдинку уболівальників, як для батька Роя Джонса, так і для самого новоспеченого чемпіона. У зв'язку з скандалом, що розгорівся, Міжнародний Олімпійський Комітет (МОКНУВ), намагаючись виправити положення, вручив Рою приз Вела Баркера, який вручається тільки кращим боксерам, хоч це і не могло замінити золотої олімпійської медалі.

Відразу по завершенню Олімпіади, Рой Джонс почав задумуватися про перехід до професійного боксу. З цього і розпочалось зіркове життя видатного боксера... Побачивши його перші поєдинки, всі одразу відмітили, що світ отримав нового Чемпіона Світу. Джонс почав штампувати перемоги одну – за - одною над всіма сильними боксерами напівважкої ваги: одним ударом по корпусу був нокаутований колишній чемпіон за версією WBA Вірджіл Хіл; одноголосним рішенням суддів, Рой переміг чемпіона Світу за версією WBA Лу Дель Валу; технічним нокаутом переміг колишнього чемпіона Отіса Гранту. Реджі Джонсон, Ерік Хардінг, Дерік Хармон, Хуліо Гонсалес також не змогли встояти на ринзі проти Роя. WBC вручає Рою нагороду «За Досягнення по життю», 1 місце в рейтингу «Pound for Pound», що є рейтингом кращих боксерів світу незалежно від вагових категорій (до речі це місце він так і утримував майже до кінця професійної кар'єри, а це 10 років). Слова «перемога» і «Рой Джонс» стали синонімами. «Єдиною проблемою Джонса є відсутність суперників», так сказав Еммануель Стюард. І це зіграло негативну роль. Все це примушувало палаючий до цього моменту в його очах вогонь, без якого у будь-якому вигляді спорту далеко не виїдеш, перетворитися на затухаючий вогник. Великим боксерам завжди потрібні були якщо не великі, то гідні суперники, а знайти ні тих, ні інших в напівважкій ваговій категорії для Роя не було можливим. Саме це примусило Джонса зробити безпрецедентний крок – він вирішується на перехід через категорію в суперважку вагу, що у всі часи була «обличчям» боксу і найпрестижнішою зі всіх категорій. Обраний в суперники Рою був чемпіон за версією WBA Джоні Руїс, не найсильніший боксер, але він мав в своєму активі перемогу над Евандером Холіфілдом. І тим паче, що Руїс все ж таки чемпіон, а це можливість стати чемпіоном в 4 вагових категорії. Різниця у вазі була просто величезна, хоч і Джонс набрав пристойну м'язову масу. Але маса суперважкоатлета була безсила проти швидкості напівважковаговика. Джонс діяв в своїй улюбленій манері, постійно перегравав свого повільного опонента і не даючи засумніватися в своїй майстерності. Як наслідок – красива і упевнена перемога, чемпіонський титул в 4 вагових категоріях. Рой Джонс увійшов до історії як боксер, проти якого не міг встояти ніхто. Його швидкість з якою він пересувався по рингу, його неперевершена техніка ведення бою, беззаперечний талант та постійне вдосконалення самого себе, зробили Роя Джонса одним з найвидатніших боксерів всіх часів.