Тренер чемпіонок України: Посперечаємось з хлопцями за медалі

Жіноча ватерпольна команда київської СДЮШОР №9 завоювала титул чемпіонок України-2016.

До вашої уваги інтерв'ю з їх наставницею наставницею Наталією Мельничук, яка також є другим тренером юніорської збірної команди України.



- Наталіє, на одній доріжці плавати команді хоч тісно, та ще якось можна, але грати у водне поло нереально. Тож, як готували команду до змагань?

- Вже що маємо, те маємо – довелося готуватися, виходячи з наших умов. Зрозуміло, що на одній доріжці команду не потренуєш. І навіть плавальну підготовку, як ви і зауважили, якісно не проведеш – бо дівчат багато, а доріжка – одна. Тому перед фінальним туром жіночого чемпіонату якраз доречною стала пропозиція державного тренера Віталія Лісуна. Він запропонував з метою підготовки до чемпіонату Європи серед юніорок, який стартує у вересні, заявити збірну цього віку (дівчата 1997 р.н.) на чемпіонат України серед юнаків 2000 р.н. А оскільки основу цієї збірної складають наші киянки, то завдяки цьому отримали ще й хорошу підготовку до свого, жіночого чемпіонату України.

- У чемпіонаті серед хлопців дівчата зіграли, так розумію, поза конкурсом?

- Ні – ми повноцінно приймаємо участь у чемпіонаті. Після першого туру їх чемпіонату, в якому дівчата зіграли п’ять ігор, ми розмістилися на 3-му місці турнірної таблиці. Тож ще й з хлопцями за медалі посперечаємось (сміється).

- Вернімося до вашого чемпіонату - він визначається як змагання серед жінок, а грають в основному молоді дівчата. Чому так?

- Водне поло сильно омолодилося останнім часом. Пов'язано це з тим, що немає належної фінансової підтримки і багато дівчат, закінчивши інститут, йдуть працювати – не сидіти ж в 20-25 років на шиї у батьків. Та й багато поїздок у нашому спорті оплачують батьки – тож рано чи пізно їм це набридає. Хоч перспектива у нашої юніорської збірної за умови кращого фінансування є. Дівчата це доводили неодноразово – посіли восьмі місця на чемпіонатах Європи – у 2013 та 2014 рр., а також вперше за всю історію українського жіночого водного поло відібралися на чемпіонат світу – до того ж двічі – у 2013 та 2015 рр. Незабаром знову зіграємо на чемпіонаті Європи – у вересні в Голландії.



- У жіночій національній першості взяли участь лише чотири команди – це також обумовлено фінансовими проблемами?

- Фінансові проблеми болісно відобразилися на географії жіночого водного поло України. На жаль, зовсім зникли з жіночої ватерпольної арени Львів, Запоріжжя, Миколаїв. Ті ж міста, які грають у чемпіонаті України – Київ, Харків, Краматорськ (Донецька обл.) та Дніпропетровськ - ще якось тримаються на плаву, але у кожної з тих команд становище не найкраще.

- Основними вашими суперниками на чемпіонаті України стали харків’янки – ШВСМ Харківської області, яким ви навіть поступилися в одному з турів…

- Харків – наш давній конкурент у боротьбі за "золото". Програли їм у другому турі з рахунком 7:8 (по періодах - 2:3, 1:1, 0:2, 4:2). У другому турі харків’янки грали вдома і їм рідні стіни допомогли. Матч був цікавим, спочатку ми вибрали тактику підстраховки, дівчата з нею не впоралися. Тому у 3-му періоді поміняли тактику - почали грати щільно, гра пішла і стали наздоганяти, але не вистачило буквально кількох хвилин. Ми створювали умови для взяття воріт, але не реалізовували їх в голи. За гру ми разів 15-ть влучали у штангу і 4-5 разів - у поперечину - забий хоч третю частину з того, ми б суттєво обіграли суперниць.

Натомість у першому та третьому турах (прим. авт. – жіночий чемпіонат-2016 відбувся у три тури) ми їх здолали – 9:2 та 7:3 відповідно.

Окрім харків’янок, ще хочу відзначити команду з Дніпропетровська, яка цьогоріч пристойно підтягнулася і нам цікаво було з ними суперничати.



- Отож, у 2016 році киянки стали найсильнішими українськими ватерполістками. Познайомте нас зі своє командою.

Насамперед маю сказати, що головним тренером команди є Михайло Лебедєв – він же за сумісництвом готує і юніорські збірну дівчат. Я йому допомагаю в обох командах.

У команді київської СДЮШОР №9 відбулися зміни – ми додали молодих гравців. І хочу сказати, що молодь не підвела, грала з великим бажанням, рвалася в бій – задоволені ними.

- А розкажіть коротко про кожну ватерполістку?

- Усі вони, крім чотирьох нових гравців, – майстри спорту, члени юніорської збірної команди України, учасниці чемпіонатів Європи та світу.

Наш голкіпер – Марія Дворжецька, їй 18 років. Вважаємо, що сьогодні Марія – найкраща українська воротарка.

Центральні захисники - Марія Андрєєва (20 років) та Діна Теліпко (18 років).

Центрального нападника у нас немає, але іноді цю функцію виконує Анастасія Мельничук, хоч вона рухливий нападник. Насті – 19 років, вона - капітан киянок і збірної команди України. А також моя дочка, тому й частіше від інших гравчинь потрапляє під тренерську критику (сміється).

Рухливі нападники – 18-річні Олена Погоріла та Єкатерина Ленська. До слова, Катя у цьому сезоні несподівано "вистрілила" – ми навіть самі не очікували цього. Молодчина.

Півзахисники – Анфіса Булах (17 років), Єлизавета Ходос (18 років). Також у півзахисті грає 16-річна Тетяна Бебешко, яка поки що на офіційні міжнародні старти не відбиралася, але вже у цьому році є кандидаткою у збірну. Ці дівчата - досвідчені ватерполістки. А ще на позиції півзахисників дебютували і наші новачки – Анастасія Іванченко (вона тільки восени перейшла на водне поло, пробуємо її і на позиції рухливого нападника), Богдана Заєць (вона рік у нас) та Олександра Тараненко.



- Успіхів Вашій команді! Чекаємо приємних звісток і з чемпіонату Європи.

- Дякую. Ми будемо старатися. У дівчат є потенціал і що найголовніше – любов до гри та величезне бажання не дати згаснути українському жіночому водному поло.

Автор: Наталія Васьо