Переоцінка цінностей. Чому війна посприяла трансферам Мудрика та Циганкова

Це трансферне вікно стало дуже багатим на переходи українців у топ-чемпіонати, а воно ж ще навіть не зачинилося. Повідомляє сайт Sportanalytic.com.

Звісно, найбільше на слуху переходи Михайла Мудрика та Віктора Циганкова, але як би дивно це не звучало, та головним каталізатором їхніх трансферів стала війна. Візьмемо Мудрика. Так, ми всі знали, що хлопець має великий талант і вміє технічно набивати м'яч та має дуже багато підписників в інстаграмі. При цьому оренди в київському "Арсеналі" та "Десні" навряд чи допомогли йому розкритися. Мудрика всі радше сприймали як медійну персону, а не як сильного футболіста. Чому він розкрився? Бо після початку війни провідні легіонери покинули "Шахтар", а Михайло отримав місце в основі. Він там грав і раніше, але значно менше, аніж зараз. Але якщо влітку він коштував 30 млн євро, то взимку його продали за 100. Яка причина? Бо за відсутності легіонерів Мудрик постійно грав у Лізі чемпіонів та показав себе там з чудового боку. А якби в складі були Педрінью, Тете, Майкон, Маркос Антоніо та інші, то він би максимум виходив на 15 хвилин. Отож...

З Віктором Циганковим трохи інакше. Війна призвела до того, що рівень УПЛ ще більше впав, навіть якщо порівнювати з попередніми роками. І Циганкову стало тут просто нецікаво грати, тому про новий контракт з "Динамо" гравець навіть не задумувався. З іншого боку, власник "Динамо" Ігор Суркіс раніше б принципово дотримав гравця до кінця контракту, а зараз розуміє, що навіть 5 мільйонів євро - це нічогенькі гроші для "біло-синіх", тому й продав Віктора взимку. Відбувається глобальна переоцінка цінностей, а наші клуби все краще вчаться рахувати гроші.

У дитячо-юнацькому футболі України зараз відбувається те, чого ще багато хто не помічає, але за кілька років це може бути у позитивному сенсі тектонічним вибухом для збірної. Практично всі хлопці з футбольних академій "Шахтаря" та інших клубів поїхали в Європу і влаштувалися там у сильних клубах. Як приклади - Богдан Оліченко в "Баварії" та Данило Кревсун у дортмундській "Боруссії". Ці хлопці ще навіть неповнолітні, але вже отримали колосальні можливості для прогресу. А скільки таких переходів на трохи нижчому рівні? При цьому зараз і Кревсун, й Оліченко заявляють про бажання грати за збірну України. Так, когось можуть перетягнути до себе інші збірні, але навіть якщо 70% залишаться вірними жовто-блакитному прапору, то за 5-7 років у нас буде просто неймовірна збірна. А поки нам залишається вірити ЗСУ та допомогати їм виборювати перемогу. Бо вона нам всім дуже потрібна.

Ігор Цвик, головний редактор Sportanalytic.com

Сайт Sportanalytic.com, читай новини про спорт українською!