Полтавський мазохізм. Чому Ворскла знову зганьбилася в Європі

Вчора полтавська "Ворскла" знову залишила єврокубки після першого для себе раунду. Повідомляє сайт Sportanalytic.com.

Два роки тому команда спіткнулася на фінському клубі КуПС. До слова, це такий "сильний" клуб, що вчора вилетів від ірландського "Деррі Сіті". Минулого року "Ворскла" була слабшою за шведський АІК. А цього разу не зуміла подолати грузинську "Ділу". Кажуть, що одного разу - це випадковість, двічі - збіг обставин, а тричі - закономірність. Тому це закономірно, що "Ворскла" вже вкотре вилетіла в Європі зі старту. Боже, а заяв скільки було перед матчами проти "Діли"! Особливо сподобалося: "Ми не для того так важко виходили в єврокубки, щоб одразу вилітати". Правда? І як воно?

Ще в першому матчі "Ворскла" одразу віддала ініціативу грузинам, а грати нормально почала тільки тоді, коли пропустила гол. Подумалося тиждень тому, що, мовляв, Віктор Скрипник - досвідчений тренер, тож він зробить висновки, а в місті Горі "Ворскла" одразу стартує з позиції сили, заб'є гол чи два і доведе матч до перемоги. А дзуськи! Полтава знову віддала м'яч супернику і жалюгідно відбивалася, чекаючи на його гол. От правда, у когось був сумнів, що "Ворскла" пропустить? Тоді для чого знову грати від оборони, коли вона не працює? Віктор Скрипник після матчу сказав, що "Ми нікому нічого не винні". Зрозуміли? Ви вболівали, хвилювалися, підтримували, а вам нічого не винні. Сказав би пан Скрипник таке в Німеччині після поразки свого "Вердера", та його б у відставку відправили одразу, а біля дому тисячні протести фанатів були б. Але це Україна, в нас можна робити з уболівальниками все, бо стерплять. Мало було знову вилітати одразу, так ще й словами треба добивати...

І Скрипник ще цікаво сказав, мовляв, гравці "Ворскли" надто сильно боялися помилитися. Слухайте, якщо ви так боїтеся грати в єврокубках, то на якого чорта вони вам треба? Для чого було рвати жили й обганяти "Олександрію" на фініші, щоб потім боятися? Тепер треба після завершення нового сезону УПЛ опитувати всі наші клуби: "Ти боїшся грати у єврокубках?" - "Боюсь". А тоді до наступного: "А ти боїшся?" - "Ні" - "Тоді грай". Боже, ну який дитячий садочок. Мужики на полі бояться грати у футбол... То може це просто не ваша професія? Чомусь казахський "Тобол" вчора не побоявся пройти "Базель", півфіналіста Ліги конференцій, на секундочку! То що, якби раптом "Ворскла" випала на "Базель", то вони б узагалі на поле не вийшли зі страху?

Знаєте, емоції українських вболівальників у єврокубках інколи нагадують мазохізм. Це коли ти отримуєш задоволення від того, що тобі роблять боляче. Тебе принижують третім поспіль вильотом у стартовому раунді, тобі кладуть на голову слова про те, що вони нікому нічого не винні, а ти й далі віриш у диво. Минає кілька годин, а ти знову дивишся у таблицю коефіцієнтів, бо ж як там Україна, правда? Щоб не обійшли нас норвежці і чехи, щоб втримати Ізраїль. Але якщо розібратися, то для чого це нам треба? Бо що тоді? Бо буде чотири клуби в Європі, а не п'ять? Ну от цього сезону було б чотири, ми б не побачили ганьби "Ворскли". Сильно би хтось засмутився? Реальність така, що в нас очки беруть "Шахтар" і "Динамо", інколи виринає ще третя команда, то "Дніпро-1", то "Зоря". А на інших ми просто ділимо цей коефіцієнт, а вони нам нічого не винні. Але така вже вболівальницька доля. Ми трохи позлимося, а вже наступного четверга дивитимемося матчі "Дніпра-1" та "Динамо". І нема на то ради...

Ігор Цвик, головний редактор Sportanalytic.com

Сайт Sportanalytic.com, читай новини про спорт українською!