Вчора стало відомо, що нападник "Дніпра-1" та збірної України Артем Довбик не зможе полетіти на матч відбору ЧС-2022 проти Франції. Повідомляє сайт Sportanalytic.com.
Але трапилося це не через рішення тренерського штабу або, не дай Боже, травму самого футболіста. Відвідати Францію Довбику заборонила місцева влада, посилаючись на власні "коронавірусні" закони. Справа в тому, що члени професійних футбольних команд можуть прибувати у цю країну без проходження обов'язкового карантину, але тільки у тому випадку, якщо на них подали заявку за десять днів до візиту. Всі інші футболісти збірної України цю процедуру пройшли успішно, а Довбик цього зробити просто не встиг. Насправді, Артем взагалі не мав бути у збірній, але через травму Артема Бесєдіна наставник нашої команди Андрій Шевченко був змушений в екстреному порядку викликати форварда "Дніпра-1". Оскільки в 10 днів він ніяк не вписувався, то й залишився вдома.
Звісно, важко собі уявити, щоб Довбик вийшов сьогодні на поле на легендарному вже стадіоні "Сен-Дені". Але справа в тому, що цього разу футболісти збірної навіть не мали можливість достатньо потренуватися, тому наздоганяти будуть вже по ходу відбору. І тут кілька тренувань разом з партнерами по команді однозначно пішли б Довбику на користь і допомогли покращити загальну взаємодію. Бо цілком може бути так, що він з'явиться на полі у грі з цим же Казахстаном, а партнерів бажано розуміти якомога краще, щоб продемонструвати свої топові якості. Безперечно, тут легко все списати на звичний вже форс-мажор, але насправді проблема глибша, аніж вона виглядає на перший погляд.
Скажіть, от ви можете собі уявити, що на гру у Францію не впустили Кріштіану Роналду, Роберта Левандовскі чи Кевіна де Брюйне? Чомусь не доводиться сумніватися, що для них придумали б якусь лазівку, тільки щоб не провокувати гучний скандал, а от з Україною так можна. Виникає тоді цілком логічне запитання: а чому б нам не придумати цілий ряд заборон, щоб ті ж французи восени не змогли до нас потрапити в ідеальному складі? Не можемо і не хочемо, бо називаємо себе "цивілізованою країною з європейськими цінностями". А та сама Європа, до котрої ми так тягнемося, робить так, як вигідно їй, і чхати хотіла на незадоволення інших. Слухайте, а може в цьому і суть європейських цінностей, щоб не ущемлювати свій народ задля прав та свобод інших?
Ігор Цвик, головний редактор Sportanalytic.com
Сайт Sportanalytic.com, читай новини про спорт українською!