Відомий український фахівець Володимир Безсонов прокоментував наміри федерації футболу України довірити пост наставника збірної країни або шведу Свену-Горану Ерікссону , або українцю Михайлу Фоменко.
"Я футбольний націоналіст. Тож не вважаю за потрібне залучати до роботи зі збірною іноземця. Більш того, я вже не раз висловлював думку з приводу масового завезення нашими клубами тренерів з-за кордону. Як наслідок, маємо по сім закордонних гостей в "основі" більшості команд Прем'єр-ліги. Через різного рівня колективів в збірну своїх представників делегують чотири клуби, та "Іллічівець" дає Богдана Бутка. Множимо чотири на чотири і додаємо азовців - виходить 17 футболістів. Саме цих виконавців будуть брати Свен-Горан Ерікссон, Михайло Фоменко та всі інші тренери, яким можуть запропонувати очолити національну команду. Арифметика цього питання проста до неймовірності.
Плюс Михайла Івановича в порівнянні з варягом - те, що він свій і розбирається в нашому футболі. У нього є величезний досвід, він грав у "Динамо", тренував киян, перемагав "Барселону". Можна сміливо назвати цього наставника продовжувачем справи Валерія Лобановського. При цьому він не копіює Метра, а має свою власну думку з того чи іншого питання. Навіщо в такій ситуації запрошувати іноземця?
У нинішніх кадрових реаліях збірній потрібен просто грамотний фахівець. Винаходити велосипед йому не треба, футболісти тренуються в своїх клубах, і в національній команді їх потрібно лише об'єднати спільною метою. Мотивація? Давайте запросимо іноземця, заплатимо йому величезні гроші тільки для того, щоб він в роздягальні переконував гравців? Думаю, це неправильно. Невідомо, чи зуміє закордонний фахівець через перекладача підбадьорити виконавців, надихнути їх на подвиг. А Михайлу Фоменку, швидше за все, це вдасться. Вибір наставника збірної, думаю, очевидна. А ось з вітчизняними футболістами, точніше з їх ігровою практикою і розвитком, треба щось робити, - цитує Безсонова газета "Команда".
"Я футбольний націоналіст. Тож не вважаю за потрібне залучати до роботи зі збірною іноземця. Більш того, я вже не раз висловлював думку з приводу масового завезення нашими клубами тренерів з-за кордону. Як наслідок, маємо по сім закордонних гостей в "основі" більшості команд Прем'єр-ліги. Через різного рівня колективів в збірну своїх представників делегують чотири клуби, та "Іллічівець" дає Богдана Бутка. Множимо чотири на чотири і додаємо азовців - виходить 17 футболістів. Саме цих виконавців будуть брати Свен-Горан Ерікссон, Михайло Фоменко та всі інші тренери, яким можуть запропонувати очолити національну команду. Арифметика цього питання проста до неймовірності.
Плюс Михайла Івановича в порівнянні з варягом - те, що він свій і розбирається в нашому футболі. У нього є величезний досвід, він грав у "Динамо", тренував киян, перемагав "Барселону". Можна сміливо назвати цього наставника продовжувачем справи Валерія Лобановського. При цьому він не копіює Метра, а має свою власну думку з того чи іншого питання. Навіщо в такій ситуації запрошувати іноземця?
У нинішніх кадрових реаліях збірній потрібен просто грамотний фахівець. Винаходити велосипед йому не треба, футболісти тренуються в своїх клубах, і в національній команді їх потрібно лише об'єднати спільною метою. Мотивація? Давайте запросимо іноземця, заплатимо йому величезні гроші тільки для того, щоб він в роздягальні переконував гравців? Думаю, це неправильно. Невідомо, чи зуміє закордонний фахівець через перекладача підбадьорити виконавців, надихнути їх на подвиг. А Михайлу Фоменку, швидше за все, це вдасться. Вибір наставника збірної, думаю, очевидна. А ось з вітчизняними футболістами, точніше з їх ігровою практикою і розвитком, треба щось робити, - цитує Безсонова газета "Команда".