Ігор Ощипко, який через важку травму змушений був пропустити більшу частину першої половини сезону, йде на поправку. Власне про своє перебування в реабілітаційному центрі Мюнхена розповідає захисник львівських "Карпат".
– У Мюнхені я був 11 днів, а додому повернувся 4-го грудня.
– На гру в Дортмунд їздив, чи дивився трансляцію по телевізору?
– Дуже хотів підтримати партнерів з трибун стадіону в Дортмунді. Але у мене були заплановані процедури, тому довелося обмежитися телетрансляцією. А про гру мав можливість детально поговорити вже наступного дня з Мішою Кополовцем та Сергієм Зеньовим, які приїхали до Мюнхена на операцію. Проте бачилися ми недовго – буквально кілька годин. Адже лікарня, де оперують, і реабілітаційний центр розташовані один від одного на відстані 50 км. Тож ми з паном Степаном зустріли їх, привезли до мене, поспілкувалися, і вони поїхали до лікарні, а я пішов на процедури. Степан – вболівальник "Карпат" з Мюнхена, він завжди опікується тими гравцями нашої команди, які приїздять до Мюнхена на лікування. Він нам і перекладач, і порадник у багатьох побутових питаннях.
– Як до тебе ставилися лікарі і медперсонал?
– Там працюють справжні професіонали. Перш, ніж щось призначити, обстежують дуже ретельно. А ставлення до всіх однаково хороше. Втім, я скажу, що наші лікарі нічим не поступаються німецьким. Просто у нас медицина не має тих умов для роботи, які є у німців. Бракує нашим лікарям і необхідної апаратури. Тому й їздимо на лікування за кордон. В нашому клубі також працюють дуже хороші лікарі та масажисти. І їхнє ставлення до нас, гравців, також дуже добре. От я, для прикладу, мав минулого року травму плеча, а тепер проблеми з ногою. Наш тренер з фітнесу Олег Губка зі мною працює дуже багато. Якщо треба, приїздить, куди потрібно, і працює індивідуально, не рахуючись ні з часом, ні зі своїми якимись проблемами – все робить для футболіста. Так само і наші лікарі (самі знаєте, скільки гравців у нас мають проблеми) та масажисти (їх троє, а футболістів майже три десятки)…
– Наскільки важко тобі було лікуватися такий довгий період часу? Маю на увазі перш за все в психологічному плані.
– Звісно, мене підтримували партнери по команді, тренери… Але найбільше сил мені додавала моя кохана дружина. Ані було особливо важко. Адже я півтора місяці був на милицях і всі справи по дому, в тому числі чоловічі, були повністю на ній. Але вона з усіма ними давала собі раду й при цьому не скиглила – і це додавало мені сил. Цей період часу мене ще раз переконав у тому, що я не помилився у виборі своєї половинки.
Прес-служба ФК "Карпати"