Коли не соромно. "Дніпро" - срібна попелюшка Європи

Ми програли свій перший єврокубковий трофей, але трагедії з цього не потрібно робити.

Увесь цей 10-ти місячний цикл "Дніпра" здавався казкою. Усіх своїх успіхів Дружина Маркевича добивалася не завдяки, а всупереч...

- всупереч тому, що після чотирьох років праці Хуанде Рамос покинув "Дніпро". Проблема відома - війна на сході України;

- всупереч Мирону Богдановичу Маркевичу, який прийшов у новий клуб з новим менталітетом (це не колишній "Металіст", де основну роль відігравали латиноамериканці). За логікою, потрібен був час для створення "своєї" команди;

- всупереч УЄФА, котре заборонило грати домашній матчі "Дніпру" на рідній арені. Всі матчі починаючи від "Копенгагена" і закінчуючи "Наполі", українська команда провела у Києві. Де в 90% команду підтримувала мізерна кількість вболівальників;

- всупереч протестам азербайджанського "Карабаху", дніпропетровці таки застрибнули в останній вагон потяга, що вже на повній швидкості мчав у плей-офф Ліги Європи;

- всупереч короткій лаві запасних, неясністю з Ротанем та Коноплянкою, проблемами з Стрінічем, скандалом Ежидіо, травмами основних гравців;

- всупереч прогнозам, будь-якого здорового глузду. "Дніпро" наполегливо працював та йшов до своєї мети...

А мета одна - подарувати ковток того щастя, який нам потрібен уже протягом довгого часу. На мить забули про всі негаразди, відключились від всього негативу, який нас оточує.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Герої сезону. Футболісти, які вивели "Дніпро" у фінал Ліги Європи

Ми поступились команді, яка лише за десяток років здобула більше трофеїв ніж Україна за весь час історії футболу. "Дніпро" програв з високо піднятою головою. Гравці грали для себе, цього товариша, тебе, всіх тих, які захищають Неньку від лютого недруга.



Хлопці, ДЯКУЄМО! Слава Україні!

Михайло Брунець, спеціально для Sportanalytic.com.