Володимир Кличко в інтерв'ю виданню
- В останніх боях братам Кличкам протистоять далеко не зірки рингу. Так було і 4 травня в останньому вашому поєдинку з Франческо П'янетою. Це така тактика – підбирати для бою не найвідоміших опонентів?
- А скажіть, хто іменитий? Дерек Чісора [британський професійний боксер, який виступає у важкій вазі, який програв останній бій Віталію Кличку в лютому 2012 року], чи що? По-перше, він програв чотири поєдинки поспіль. До того ж у мене як у чемпіона є зобов'язання – я не можу проводити поєдинок проти спортсмена, який не перебуває у першій десятці. І якби я йшов на повідку у публіки, яка хоче видовищ, – це був би не бокс, а програма Андрія Малахова Велике прання [скандальна програма, яка виходить на російському Першому каналі].
- До речі, Чісора перед боєм з вашим братом повів себе дуже некоректно щодо вас (плюнув в обличчя). Збираєтеся йому помститися?
- Дерек Чісора більше підходить за форматом для фрік-шоу, а не для рингу. Зараз про його поведінку говорити не має сенсу. Я зобов'язаний відстоювати свій титул проти спортсмена, який перебуває в першій десятці. Франческо П'янета, до речі, як і решта, жодного поєдинку не програв і був у першій десятці. Я розумію, що, можливо, поєдинки проходять односторонньо і трохи нудно, мене постійно за це критикують. Але, чесно кажучи, робити поєдинки цікавими я не збираюся: так безпечніше для обличчя та здоров'я. Я в спорті вже 17 років, тому знаю, про що кажу.
- Зараз найцікавіший серед ваших потенційних противників – росіянин Олександр Повєткін, але бій з ним все ніяк не відбудеться. Чому? Костя Цзю, боксер зі світовим ім'ям і тренер Повєткіна, вважає, що це було б видовище світового рівня.
- Я згоден з думкою Кості Цзю. Мені було б цікаво подивитися на олімпійського чемпіона, який не програв жодного поєдинку. Якщо поєдинок відбудеться, два справжніх важковаговики зустрінуться один з одним. І хвалена інтрига є: повинні були вже двічі зустрітися на рингу, але у нас все ніяк не виходило. Якби я був не боксером, а фанатом боксу, мені самому цікаво було б подивитися на цей бій. Але поки що контракти не підписані. До 15 червня ми повинні визначитися, в іншому разі поєдинку не буде. Поки ще дуже багато юридичних питань, що стосуються лікарів, суддів. Але найголовніше питання – де буде проводитися допінг-контроль.
- Які у вас стосунки з Пенеттьєрі?
- Дружні – ми друг і подруга. І у що вони виллються, покаже тільки час. Сподіваюся, що не в щось погане.
- Але так друзів не обіймають, як ви обіймаєте Хайден на знімках, надрукованих у всіх голлівудських таблоїдах.
- Час покаже. Поки що ми товаришуємо. (Усміхається)
- В Україні ваш брат все частіше з'являється в ЗМІ не як спортсмен, а як політик. Кажуть, він і вас хотів долучити до української політики – був готовий запропонувати вашу кандидатуру на посаду київського мера. Ви це з ним обговорювали? Він погоджував з вами таке рішення?
- Моїй кандидатурі на цій посаді робити нема чого. Крім того, це все чутки. Такі самі, як і те, що я лечу в космос. А чутки я не коментую. Але я б зрозумів логіку брата, якби він так вирішив. У політиці, а особливо в українській політиці, довіряти будь-кому складно. А я все-таки найближча людина Віталію. Але ще раз повторюю: серйозно [пост мера Києва] сприймати поки що я не можу. Якщо я зміню своє рішення, я скажу про це.
- А ви вірите в політичні проекти брата? Як він може змінити країну?
- Якщо не він, то хто? Я вважаю, що на цьому етапі для мене і для моєї України Віталій може зробити багато чого. Звичайно, він в Україні не єдина людина, яка хоче змінити країну. В Україні є талановиті управлінці, і вони є в кожній партії. Але я знаю брата краще, ніж будь-хто. Я знаю його наміри і найголовніше – безкорисність його намірів. У нього достатньо грошей, щоб не думати про власну кишеню. Він знає, як це – жити в Європі, і хоче, щоб по-європейськи жили й українці. Не приховую, я завжди був проти того, щоб він ішов у політику, і я не хочу, щоб він там [у політиці] загубився. Але я його підтримую. Тому що харизматичні, порядні і моральні люди в політиці – рідкість.
- Ви більшу частину часу проводите за кордоном. У якому місті вам найкомфортніше?
- Комфортніше і затишніше, ніж у Києві, я себе не відчуваю ніде. Україна – чудова країна. Зі мною, правда, не погодяться ті українці, які не подорожують.
Адже тільки завдяки подорожам ти розумієш, наскільки у нас чудовий клімат, культура, шикарна кухня, наскільки гарні і талановиті люди. І протягом останніх років я все сильніше відчуваю, що мене тягне проводити більше часу в Україні, ніж деінде. Я ціную кожну секунду, проведену в рідному місті. І зауважте, я кажу це як звичайний громадянин, а не як кандидат у мери. (Усміхається)
- Звичайно, українці люблять згущувати фарби. От ви, дивлячись на Україну з боку, які позитивні і негативні моменти можете відзначити?
- За політику українську мені соромно. Мені соромно, що у нас в парламенті влаштовуються бійки, яких не побачиш навіть у боях без правил. І, чесно кажучи, мені не дуже приємно бачити у новинах BBC або CNN свого брата, що стоїть поруч з цими бійками. Іноземні колеги і друзі жартують, мовляв, "а-а-а, бачили ми вашу політику по-українськи". Що там говорити: коли торік європейські чиновники проігнорували Євро-2012, вони показали своє ставлення до чинного режиму.
[Екс-прем'єр-міністр] Юлія Тимошенко у в'язниці, в парламенті бійки – ось таку картину бачать за кордоном, не згадуючи навіть Чорнобиль. І мені дуже шкода, що поки все так виходить. Знаєте, я, коли їздив по регіонах на підтримку кампанії брата, був вражений. Я побачив, яка у нас "мульти-культи" країна. Це ж прекрасно, потрібно свої переваги демонструвати, а не недоліки.
- Ви все ж не відповіли на запитання: де найчастіше живете?
- Це просто: у літаку.
- А друге місце яким містом зайняте?
- За статистикою – в Австрії, там розташована тренувальна база. Часто буваю в Британії (Лондоні), Німеччині, Україні, Італії. Все залежить від графіка зустрічей. Не так часто, як в інші країни, їжджу в африканські держави, Японію і Австралію.
- Наостанок – запитання з категорії загальних знань: що робить вас щасливим?
- Та я взагалі щаслива людина.