Ігор Суркіс про "Динамо", свою мрію та провали

У відвертому інтерв'ю, президент київського "Динамо" Ігор Суркіс, розказав про останні трансферні події, стан самого клубу та його участь в тренерському процесі команди.

Цікаво: "Динамо" перехопило гравця в лондонського "Арсенала"

- Чому б вам не розділити фінансування "Динамо" з солідним інвестором?
- Поки не бачу бажаючих. Не ходити ж, справді, з простягнутою рукою. Я дуже вдячний спонсорам. От компанії Mitsubishi, яка вже третій рік забезпечує нас автотранспортом. Я задоволений 10-річним контрактом з Adidas. Він дозволяє нам одягати дітей у своїх школах. Це - справжній спонсорський контракт з бонусами. Зайняв певне місце, вийшов у Лігу чемпіонів - отримав винагороду. Спонсори йдуть на такі умови. Адже київське "Динамо" - це бренд.

Що стосується можливих інвесторів в "Динамо", то я вже зустрічався з різними людьми, але не міг гарантувати їм дивіденди в найближчі п'ять чи сім років. Можливо, щось зміниться, тоді і розмова буде іншим.

- Яка зараз структура власників «Динамо»?
- Мені належить 97% "Динамо". 1% - у Леоніда Кравчука, 1% - у сім'ї Лобановських, ще 1% - у товариства "Динамо".

- Але ж у нас не Європа, де принципи ведення клубної бухгалтерії дуже сильно відрізняються від українських реалій ...
- Справді, там клуб може знизити трохи витрати, заощадити на трансферах. Але вони збирають повні стадіони. За один матч вони заробляють два-три мільйони євро. Зовсім інші гроші і від телетрансляцій. В Англії, наприклад, команда, що вилітає з Прем'єр-ліги, отримує від трансляцій 70 млн фунтів.
У нас такого і близько немає. Тому фінансовий fair-play стане для більшості учасників української Прем'єр-ліги, цілячись у єврокубки, справжнім холодним душем. Я і сам поки не розумію, як пояснити УЄФА, що я як головний власник вношу до каси клубу основну суму грошей. Будемо продовжувати консультації з європейськими експертами і адаптуватися під їхні стандарти і вимоги.

Дивіться також: Фани "Шахтаря" і "Спартака" познущалися над "Динамо" (ВІДЕО)

- Ви сказали, що завдяки аудиту усвідомили свої помилки. Які саме?
- Наприклад, нам було вказано на те, що клуб не до кінця використовує свої можливості для роботи з вболівальниками. Буквально найближчим часом ми по-новому побудуємо роботу на цій важливій ділянці.
І хоча не всі рекомендації західних аудиторів застосовні в наших умовах, в першу чергу, через ментальность та відсутність законодавчої бази, але багато чого ми обов'язково запозичимо. Там є дуже цікаві пропозиції.

- Наприклад, як правильно виховувати своїх уболівальників з юних років?
- І це в тому числі. До речі, ми створили Молодіжний футбольний союз і вже два роки проводимо змагання серед уболівальників київських вузів.

- "Динамо", за вашими відчуттями, сильно втратило у фанатській підтримці останнім часом?
- Аналізуючи передумови і наслідки поточної кризи, я не скажу, що у "Динамо" стало менше вболівальників. Як не парадоксально, але це - об'єктивна реальність, підтверджена незалежною соціологією.

- Ви натякаєте на те, що причини нинішньої кризи "Динамо" лежать не тільки в спортивній площині?
- Я вважаю, що речі потрібно називати своїми іменами. Якби наш чемпіонат був однаково конкурентним для всіх його учасників, якби кожна команда з першої до останньої хвилини билася в чесній спортивній боротьбі, то ми б не чули про "однокласниках", "другокурсник" чи про когось ще.

- Цього місяця селекційна служба «Динамо» провернула, як здається зараз, два непоганих трансфери - клуб купив півзахисника нідерландського ПСВ Джермейна Ленса і нападника бельгійського "Андерлехта" Дьєрсі Мбокані. Приємно, що селекційна служба "Динамо" покращує свою роботу, але раніше вона була притчею до маси провальних трансферів. У чому причина, і хто все ж в клубі відповідає за селекцію?
- Після того як Олексій Михайличенко став першим помічником Блохіна, останнє слово в селекції залишилося за Володимиром Веремєєвим. Він формує думку більшості, за ним останнє слово, і він рекомендує брати того чи іншого футболіста. Якщо є сумніви, ми продовжуємо спостерігати за футболістом і не робимо пропозиції про покупку.

- "Шахтар" продає футболістів за 35-40 млн євро. Що потрібно зробити "Динамо", щоб здійснювати такі трансфери?
- Без гри нічого не буде. Жоден футболіст не підніметься в ціні. Те, що вдалося зробити наставнику "Шахтаря" Мірчі Луческу - це досягнення великого тренера. Команда показує якісний футбол, добивається результату - і на футболістів є попит. Так само, як було у нас в 1999 році (коли "Динамо" дійшло до півфіналу Ліги чемпіонів. - ред). Пропозиції були по всіх футболістах. Якщо команда результату не показує, ніхто з гравців особливо не цікавий.

- Ви досі так і не довірили керівництво "Динамо" тренерові не з країни СНД? Чому?
- Я завжди захоплювався роботою іноземних тренерів, тому й запрошував у свій час Отмара Хітцфельда (колишній тренер дортмундської "Боруссії" і мюнхенської "Баварії", який виграв з цими клубами Лігу чемпіонів. - ред) - не особливо він хотів сюди йти. І француза Поля Ле Гуена, пропонуючи хороші умови. Але це зовсім інше світосприйняття ... Потрібно спершу зруйнувати все старе, а потім йти через експерименти до нових вершин. Припустимо, я до цього готовий.

Але ж є ще Олег Блохін - останній з могікан. Він говорив - всі пройшли, а я не пройшов ... Ось він тепер - моя остання надія, і мені хотілося б вірити, що у нього все вийде. Це, якщо хочете, моя мрія - не перше місце і виграш Ліги чемпіонів, а знайти тренера, який, як Валерій Лобановський, буде довгі роки зі своєю філософією і своїм підходом вірою і правдою служити київському "Динамо".

- Але чи вистачає в країні якісних футболістів з українським паспортом? На прикладах "Шахтаря", "Металіста" ми бачимо, що їх можна перерахувати по пальцях ...
- У нашій клубній школі - дуже сильні хлопці. Про це свідчить, наприклад, той факт, що 19-річні динамівці виграли перший молодіжний чемпіонат України. Ні на секунду не сумніваюся, що за три-чотири роки ми могли б побудувати команду, що на сто відсотків складатиметься з конкурентоспроможних доморощених гравців. Звичайно, для цього, в першу чергу, повинні потерпіти вболівальники. Зате успіх міг би бути дуже гучним. Чому? Тому, що Блохіна, Мунтяна, Безсонова, Заварова, Буряка, Дем'яненка - усіх, хто домагався чогось у Європі - пам'ятають і донині. Тих же іноземців, хто став зіркою чи то в "Зеніті", чи то в ЦСКА, чи то в "Шахтарі", все одно так пам'ятати не будуть. Не забудуть, звичайно, але своїх любили і будуть любити незрівнянно більше. Така наша ментальність.

- Ви вважаєте правильним керувати таким клубом, можна сказати, як бізнесом - хоча в Україні футбол ще довгий час таким не буде, - орієнтуючись на минуле?
- Однозначно ні! Але я дозволяю собі бути в деякому сенсі ретроградом. Це стосується, в першу чергу, особистих спогадів про роки, проведені поряд з Лобановським. Безцінний досвід, яким вдалося розжитися у Валерія Васильовича, дає мені все більше аргументів на користь того, що в київському "Динамо" повинен працювати тільки український тренер. Це, якщо хочете, один з ключових чинників успішності столичного гранда.

А ми нагадуємо, що в часи Валерія Васильовича Лобвановського київське "Динамо" двічі вигравало Кубок володарів кубків та Суперкубок УЄФА.