Півзахисник "Металіста" Віталій Бордіян прокоментував перемогу над «Дніпром» (0:1).
- Емоції б'ють через край. І не тільки від перемоги, але й через те, що зміг віртуозно ухилитися від пляшки, що кинули уболівальники - після матчу пішли дякувати нашим фанатам за підтримку і бічним поглядом побачив, як хтось з дніпровської трибуни кинув пляшку. Так що сьогоднішній матч вийшов у всіх сенсах бойовим. Боротьба протягом всього матчу. Якихось комбінацій дуже мало було. Ніхто не хотів поступатися. Як говориться, коса на камінь.
Ти сьогодні вийшов в найвідповідальніший момент на поле, після забитого гола, "Дніпро" кинувся в рішучий штурм...
Ой так... Момент, коли потрібно було більше бити і відбиватися. І велика відповідальність. Але, загалом, впоралися. Ще й момент був, коли я виводив Валяєва. Він просто не чекав, а цей момент взагалі міг охолодити господарів.
Ти вірив, що суддя міг скасувати свій перший вердикт?
Та чесно кажучи, я перший на нього накинувся, тому що це було несправедливо. Всі бачили, виходить, в тому числі і боковий арбітр, а він - ні. І коли він до бічного підійшов, той так і сказав, що було порушення правил Селезньовим у воротарському майданчику. Але взагалі вся ця обстановка на дніпровському стадіоні чистий дурдом.
До Селезньова після цього близько не підходив?
Близько - ні. Та він настільки був у ці хвилини агресивний, що поряд з ним краще було не перебувати. Тому що можна було і травму отримати... Він був просто неадекватний.
Що сказав Маркевич після матчу в роздягальні?
Нічого особливого. Сказав, що матч виграно, це добре, але в четвер у нас дуже важлива гра з "Омонією", треба бути у всеозброєнні.
І ніяких особливих емоцій з приводу перемоги над принциповим суперником?
Та тому що всі емоції залишилися на полі. І сил особливо радіти вже не було. І до того ж, це свавілля місцевих уболівальників... Так що матч дуже важким виявився в психологічному плані. Але тим і прекрасний футбол, що в ньому всяке буває. Думаю, що і наші вболівальники сьогодні отримали чимало адреналіну.
Ми билися до кінця і виграли, як то кажуть, на морально-вольових якостях. Тепер головне вдало зіграти в "Омонією", дуже хочеться подовше пограти в Європі. Я, звичайно, можу і за збірну в Європі грати, але хочеться і в клубі. Збірна це збірна, а "Металіст" - це вже як сім'я.
Прес-служба ФК "Металіст"