25-річний нігерієць Айіла Юссуф нарікає на невдачі, які спіткали його збірну на першості планети.
- Пригадайте найдраматичніший момент цих дев'яноста хвилин.
- Це було в кінцівці. З лавки всі закричали: «Аргентина повела!». Значить, треба зібрати останні сили, йти вперед, забивати. А сил немає. Зводить ноги. Корейці вимотали нас. Я кричав хлопцям: давай, давай! Але це не допомагало.
- З вашого пасу зобов'язаний був забивати Айєгбені - до воріт залишалося два метри. Що йому перешкодило?
- На цьому чемпіонаті нас переслідувало якесь прокляття: не щастило катастрофічно! Айєгбені дуже переживав в роздягальні. Він, до речі, згадав епізод з якогось матчу, де сталася схожа ситуація, але тільки до воріт було пару сантиметрів: гравцеві досить із стрічки проштовхнути м'яч у ворота, але він невдало наступає на нього і сам залітає у сітку.
- Кажуть, ви найвеселіший в збірній Нігерії.
- Один з найвеселіших.
- А в київському «Динамо»?
- Такий, як усі.
- Чіді Одіа гукає вас, називаючи різними тваринами. Це жарт такий?
- Це він ласкаво, люблячи. Не знаю, де Чіді набратися таких жартів. Може, в Росії?
- Які плани на майбутнє?
- Подзвоню Газзаєву. Скоро збори. Спершу у Валерія Георгійовича, скільки днів відпустки він мені дасть, що я повинен робити і коли повернутися. Він вимоглива людина, до нього не можна спізнюватися.
- Правда, що у команди не склалися стосунки з новим тренерським штабом?
- Неправда. У нас відмінний тренер, і ми його поважаємо.
- Додому не боїтеся повертатися?
- Усі вболівальники злі і засмучені. Але мені нічого не буде. Я готовий відповісти і за себе, і за інших. Буду гуляти по вулицях з піднятою головою.
Советский спорт