Воротар "Спартака" і збірної України Андрій Дикань розповів про взаємини з партнерами у збірній.
- Як вважаєш, граючи в чемпіонаті Росії, легко звернути на себе увагу тренерів збірної України?
- Я думаю, все одно, де ти граєш - в Україні, Росії чи Німеччині. У збірній є співробітники, які займаються наглядом за виконавцями. Головний критерій відбору - демонструєш ти якісний футбол чи ні.
- З ким із збірної цього скликання ти був перше знайомий?
- Ні з ким. Але я вже з усіма спілкуюся, особливо з футболістами, які, як і я, грають у російській Прем'єр-лізі - Сашком Алієвим та Андрієм Вороніним.
- Чи корисне на зборах національної команди потренуватися разом з Алієвим? Чи допоможе це в наступному московському дербі?
- Не знаю, у Саші просто божевільний удар. У ситуаціях, коли він б'є по воротах, потрібно зберігати максимальну концентрацію. Та й то не факт, що допоможе. Тим більше ці м'ячі - просто кошмар (мається на увазі «Джабулані»).
- А які стосунки між тобою і Андрієм П'ятовим, твоїм конкурентом за воротарську позицію?
- Доброзичливі. Андрій - талановитий голкіпер, мені приємно з ним змагатися, оскільки є стимул покращувати свої кондиції. Взагалі у воротарському цеху в національній команді у всіх склалися відмінні взаємини.
- Ти в збірній з моменту приходу Мирона Маркевича. У всіх поєдинках національної команди, крім матчу з голландцями, відчувалися проблеми в обороні ...
- Я думаю, тренерам поки не вистачило часу, щоб сформувати зіграний захисний колектив. Згодом хлопці стануть одним цілим, і помилки повинні зникнути.
- Ти вважаєш перехід в «Спартак» піком своєї кар'єри?
- Ні, я вірю, що мене чекає ще багато звершень. Після них і поговоримо (посміхається).
"Команда"