Глава суддівського корпусу УЄФА і куратор футбольного суддівства України П'єрлуїджі Колліна розповів, як він став футбольним арбітром.
"Навіть не думав про таку професію. Все сталося випадково. Мені було лише сімнадцять, я саме навчався у ліцеї. Якось мій приятель прибіг до мене з новиною: мовляв, десь в місті набирають слухачів на курси арбітрів.
Думаю, кожен погодиться зі мною: коли тобі сімнадцять років – довго ніколи не розмірковуєш. І багато речей у цьому віці сприймаєш як романтичну пригоду. Ось така сталася й зі мною. Я записався на ці курси, як зараз модно говорити серед молоді, – "по приколу". Однак з кожним заняттям мені ставало дедалі цікавіше, і я навіть не помітив, як ця "кухня" затягнула мене з головою. В ній "варюсь" і донині", - поділився Колліна.
Крім того, він зізнався, що мав фартову суддівську монетку в 50 американських центів.
"Ми, люди Середземномор'я, зазвичай надаємо великого значення подібним речам. Для жеребу перед матчем я завжди використовував монетку в 50 американських центів. Я з нею ніколи не розлучався. Мабуть, це саме вона допомогла мені в доволі успішній кар'єрі (усміхається). А свисток у мене звичайнісінький. З ним також не розлучався майже ніколи. Я його зберігаю вдома. На поличці, поряд з цінними речами. Там, до речі, лежить і м'яч з фінального матчу ЧС-2002, який я мав щастя обслуговувати", - додав Колліна.
"Навіть не думав про таку професію. Все сталося випадково. Мені було лише сімнадцять, я саме навчався у ліцеї. Якось мій приятель прибіг до мене з новиною: мовляв, десь в місті набирають слухачів на курси арбітрів.
Думаю, кожен погодиться зі мною: коли тобі сімнадцять років – довго ніколи не розмірковуєш. І багато речей у цьому віці сприймаєш як романтичну пригоду. Ось така сталася й зі мною. Я записався на ці курси, як зараз модно говорити серед молоді, – "по приколу". Однак з кожним заняттям мені ставало дедалі цікавіше, і я навіть не помітив, як ця "кухня" затягнула мене з головою. В ній "варюсь" і донині", - поділився Колліна.
Крім того, він зізнався, що мав фартову суддівську монетку в 50 американських центів.
"Ми, люди Середземномор'я, зазвичай надаємо великого значення подібним речам. Для жеребу перед матчем я завжди використовував монетку в 50 американських центів. Я з нею ніколи не розлучався. Мабуть, це саме вона допомогла мені в доволі успішній кар'єрі (усміхається). А свисток у мене звичайнісінький. З ним також не розлучався майже ніколи. Я його зберігаю вдома. На поличці, поряд з цінними речами. Там, до речі, лежить і м'яч з фінального матчу ЧС-2002, який я мав щастя обслуговувати", - додав Колліна.