Новий наставник "Кривбасу" Віталій Кварцяний поділився враженнями від знайомства з командою.
— Віталію Володимировичу, поділіться, будь-ласка, враженнями від знайомства з командою?
— Хоч ми, тренерський штаб, не довго працюємо з командою, але взаєморозуміння вже знайшли. Футболісти працюють, стараються. Потихеньку, крок за кроком йдемо вперед.
— А як гравці сприймають ваші завдання на тренуваннях? Розуміють чого ви від них вимагаєте?
— Запитуйте у них. У мене ні до кого немає претензій. Такого, щоб хтось удавав, що працює, чи тренувався без бажання, я не помітив. Навпаки, бачу, що всі хочуть і вміють грати. А про їхню виконавчу майстерність та кваліфікацію можна буде говорити після спарингів на словенському зборі.
— А є футболісти, з якими співпрацювали раніше?
— Так склалося, що цей регіон поповнювався не багатьма гравцями з "Волині". Василя Сачка, наприклад, я давно знав і запросив до себе помічником. З Русланом Костишиним ми добре знайомі, адже він досвідчений гравець. Решту футболістів та їхні можливості я знав по матчах проти "Волині", а також по зустрічах, що транслювалися телебаченням.
— А як взагалі виникла така пропозиція — очолити криворізький "Кривбас"?
— Зважаючи на те, що я був перед цим дискваліфікований, такий варіант дуже непоганий. Клуб має хорошу історію, дав вітчизняному футболу багатьох гравців, тут розвинена інфраструктура. До того ж, мені було цікаво — як представнику західного краю — спробувати свої сили в регіоні, який можна назвати південно-східним. Колись, до речі, подібні кроки робив Мирон Маркевич. До того ж, керівництво клубу — футбольні люди: за цей тиждень я побачив, що вони цікавляться футболом і переживають за нього, приходять на тренування, на спаринги. Тому не жалкую, що пристав на цю пропозицію.
— Віталію Володимировичу, поділіться, будь-ласка, враженнями від знайомства з командою?
— Хоч ми, тренерський штаб, не довго працюємо з командою, але взаєморозуміння вже знайшли. Футболісти працюють, стараються. Потихеньку, крок за кроком йдемо вперед.
— А як гравці сприймають ваші завдання на тренуваннях? Розуміють чого ви від них вимагаєте?
— Запитуйте у них. У мене ні до кого немає претензій. Такого, щоб хтось удавав, що працює, чи тренувався без бажання, я не помітив. Навпаки, бачу, що всі хочуть і вміють грати. А про їхню виконавчу майстерність та кваліфікацію можна буде говорити після спарингів на словенському зборі.
— А є футболісти, з якими співпрацювали раніше?
— Так склалося, що цей регіон поповнювався не багатьма гравцями з "Волині". Василя Сачка, наприклад, я давно знав і запросив до себе помічником. З Русланом Костишиним ми добре знайомі, адже він досвідчений гравець. Решту футболістів та їхні можливості я знав по матчах проти "Волині", а також по зустрічах, що транслювалися телебаченням.
— А як взагалі виникла така пропозиція — очолити криворізький "Кривбас"?
— Зважаючи на те, що я був перед цим дискваліфікований, такий варіант дуже непоганий. Клуб має хорошу історію, дав вітчизняному футболу багатьох гравців, тут розвинена інфраструктура. До того ж, мені було цікаво — як представнику західного краю — спробувати свої сили в регіоні, який можна назвати південно-східним. Колись, до речі, подібні кроки робив Мирон Маркевич. До того ж, керівництво клубу — футбольні люди: за цей тиждень я побачив, що вони цікавляться футболом і переживають за нього, приходять на тренування, на спаринги. Тому не жалкую, що пристав на цю пропозицію.