Леоненко: Мілевському варто взяти на озброєння мої поради

Майстер "гострого слівця", видатний футболіст і віднедавна телеведучий Віктор Леоненко розповів про критику на адресу гравців київського "Динамо" та свої непрості відносини з тренерами столичного клубу.

- Відома історія: одного разу вам на мобільний подзвонив нещадно критикований Алієв і запитав: "Вітя, що я тобі поганого зробив?".
 - Від несподіванки я не одразу опанував себе. Мало не хвилину мовчав, осмислюючи сказане. Я тоді ще не був знайомий з Сашею особисто. Потім постарався йому пояснити, що ні про яку особисту неприязнь мови не йде, критикую його виключно у справі - для того, щоб він зробив відповідні висновки і провів роботу над помилками. Сказав, що потрібно не тільки бити, а й віддавати паси. До честі Олександра, він мене зрозумів. Потім приходив до нас на "Третій тайм", ми нормально поспілкувалися. 

- Деякі футболісти і тренери дуже ображаються на вашу критику. Буває, що після ефіру приходите додому і шкодуєте про сказане?
 - Жодного разу не було. Кажу те, що є, а не те, що хтось хоче почути. Тільки подивлюся на футболіста і відразу розумію, хто він і що може, тому мені не буває соромно за свої слова. Я людям не брешу. І нікого не "мочу" - мені взагалі це слово не подобається. "Мочити" - це журналістське кліше. Або ж термін з лихих 90-х. Я віддаю перевагу людей не обманювати. І судячи з того, з якою частотою мені наярюють-надзвонюють українські журналісти, з оцінками в мене все в порядку. 

- Артем Мілевський, коментуючи черговий ваш виступ, в серцях вигукнув: "Та хто такий цей Леоненко?!". 
- Хто я такий? 108 голів за чотири сезони, якщо брати ще і московське "Динамо". Ігор Бєланов, володар "Золотого м'яча" -1986 не посоромився свого часу сказати, що швидкісних форвардів в київському "Динамо" за останні тридцять з гаком років було тільки троє - Блохін, він сам і Леоненко. Хто я такий... 

Мілевський просто живе в своєму світі. Я і з екрана телевізора кажу йому, мовляв, не падай так часто, і все буде добре. Він якийсь час не падав, почав забивати. Але потім повернувся до колишніх "вправ". Дивлюся на його гру і ламаю голову: скільки коштує його трансфер? У нього невиправдано велика зарплата. Мені здається, він їй не відповідає.

- А яка зарплата в Артема?
 - Мені говорили, 1 млн євро на рік. Вважаю, маю право його критикувати. Якщо людина, отримуючи такі гроші, практично не б'є по воротах, я що, повинен говорити "молодець, Артем"? Тому Мілевський і не хоче приходити на нашу програму - боїться, що буду ставити йому серйозні питання: чому не б'єш з лівої, чому з твоїм ростом не граєш головою, чому падаєш постійно? Природно, йому просто нічого буде сказати у відповідь. 

А найсумніше, що люди не роблять висновків після критики. Деякі футболісти справді не розуміють, що вони слабкі. Стверджують, що нормально виглядають. У мене хоч волосся і мало на голові, але воно дибки стає, коли я бачу гру таких "майстрів". 

- Не можете прийняти зарозумілості деяких футболістів? 
 - Пам'ятаю, як на мені відривалися брати Суркіси. Сказати "критикували", значить, нічого не сказати. А зараз в "Динамо" такі серйозні гравці, що їх критикувати не можна, бо можуть образитися і піти у себе. Ти отримуєш мільйон, ти його повинен відпрацьовувати, а не в себе йти! 

Ні, я не можу сказати, що зараз в київському "Динамо" зовсім немає бійців. Михалик, Вукоєвіч - ці хлопці не позиціонують себе як зірки. Але коли хтось починає незрозуміло кого з себе показувати, стає смішно. Саме тому на 16-тисячному стадіоні "Динамо" аншлаг, тільки коли команда грає з "Шахтарем" або "Металістом". І в єврокубках. На решта матчів повний стадіон не прийде, навіть якщо "Мерседеси" розігрувати будуть. А раніше народ ходив на Блохіна, Заварова, Бессонова, Реброва, Шевченка... 

- Шевченко і зараз грає... 
 - Він старається, але йому складно - старі травми спокою не дають. Пропускає багато ігор. Навіть не знаю, як він буде виглядати на чемпіонаті Європи. Адже від Андрюхи всі голів чекають. Але йому восени стукне 35. Ніщо не вічне під Місяцем. Так навіщо себе мучити? 

- Хіба погано, коли людина хоче зіграти на домашньому Євро?
 - Добре. Але ложка хороша до обіду. Згадайте, як Зідан закінчував. Думаю, він ще років п'ять міг на найвищому рівні відіграти. Його Боженька в тім'ячко поцілував - адже він сам не знав, як зіграє через мить. У цьому плані я десь поруч з ним стою - теж не знав, що зроблю на полі через секунду. 

- Що ще вас щиро дивує в сучасному українському футболі?
 - Вважаю, що запрошення Рамоса в "Дніпро" - помилка. Тим більше він привіз із собою цілу юрбу іноземців. Таке відчуття складається, що нашим олігархам неприємно платити великі гроші доморощеним тренерам і футболістам. А от іноземцям - будь ласка. Пару тижнів тому за проханням Рамоса "Дніпро" купив у "Металіста" нападника Олійника за 10 млн євро. Як Олійник може коштувати таких грошей?! Я цього просто не можу зрозуміти. 

- Ваші відносини з Йожефом Сабо давно стали притчею во язицях. Чому ви так не любите тренера, під керівництвом якого провели в київському "Динамо" не один сезон? 
 - Я до нього нормально ставлюся, це він до мене не дуже. Я його три рази залишав на роботі. Перед матчем зі "Спартаком" Сабо мали виганяти. Я поклав підопічним Олега Романцева двушку, і він продовжив роботу. Запитайте його, скільки разів він говорив фразу: "Якщо в складі немає Леоненко, я за результат не відповідаю"? А коли я закінчив, Сабо на мене стільки гнилі навісив... Втім, я не хочу його принижувати - людині вже за сімдесят. Він був хорошим футболістом, але тренер він ніякий, це точно. Я готовий потиснути руку Сабо. Але він вважає, що я повинен перед ним вибачитися. За що?! 

- Як же Сабо міг до вас погано ставитися, якщо ви тягнули за собою всю команду?
- Задайте це питання Сабо. Він до мене весь час чіплявся. Я ж намагався не давати себе в образу. Пам'ятаю, як на розборі гри раптом почав кричати: "Леоненко, чому не біжиш?". Я оком не моргнув: "Натисніть кнопку "play", одразу побіжу". 

Втім, Сабо упереджено ставився не тільки до мене. Він також не любив мого партнера по атаці Пашу Шкапенко. Лаяв його як попало. Паша вже з "Динамо" пішов, а Сабо, мабуть, упустив цей факт з уваги, розповідав, як Шкапенко погано зіграв в останньому матчі. Цирк! Але я Сабо давно за все пробачив.

- Сабо в "Динамо" змінив Лобановський. Чому він звертався до вас по імені та по батькові?
- Швидше за все, знущався. З його подачі мене багато хто почав називати Віктором Сергійовичем. Хоча до цього все життя Леоном звали.

Лобановський взагалі якось дивно до мене ставився. Одного разу сказав: "Будеш грати у складі, якщо почнеш забивати по два голи за гру". Я здивувався: "Чому відразу два? Давайте хоча б передача і гол". У результаті при ньому я ні хвилини не зіграв за основний склад. Лобановський мене навіть жодного разу на заміну не випустив. Бігав за "Динамо-2". Як Хацкевич, а потім Калитвинцев. Але Хаца Лобановський виховував, а мене просто не сприймав. 

- Кар'єру ви закінчили через проблеми з гомілкостопом... 
 - Це все почалося в 1997 році. Мені зробили спеціальні бутси, щоб кістки голеностопа не терлися один об одного. Я вчився по-новому ходити. Колишній масажист Суркіса Валера Виноградов працював зі мною і олімпійською чемпіонкою з легкої атлетики Інесою Кравець. У Кравець були складнощі з ахіллом - вона з моєю собакою ходила колами по стадіону. І я вчився заново ходити - по годині, дві. Ніколи не забуду найстрашнішу для мене вправу: вранці наливав тазик з крижаною водою, щоб там лід плавав, засовував ногу в тазик на хвилину, обкладав її льодом, висував на дві хвилини - і так десять разів. Бр-р-р! 

- До нетрадиційних методів лікування не вдавалися?
 - Їздив до одного діда - народного цілителя. Він переді мною руками водив-водив, після чого сказав: "Можеш тренуватися, рідина в нозі не з'явиться". Я йому повірив. Потренувався - і рідина відразу з'явилася. 

- Пропоную про іншу рідину поговорити. У вашу бутність гравцем головним споживачем алкоголю в київському "Динамо" був Леоненко? 
- Ні, я не був у перших рядах. Пив тільки пиво і не соромився цього. І до цих пір не розумію, чому після гри або лазні не можна випити пивка. В Європі це взагалі в порядку речей - там краще пиво випити, ніж колу або фанту якусь. А після матчів Ліги чемпіонів просто потрібно було випивати. Ігри закінчувалися близько півночі. Відразу лягти спати і заснути було нереально - емоції били через край, весь організм гудів. Тільки пиво і рятувало.

- Кого в "Динамо" "зашивали"?
- Було кілька хлопців, прізвища називати не хочу. Одного хлопця напередодні матчу Ліги чемпіонів знайшли п'яним на сходах біля власної квартири. Сабо вирішив, що людину треба лікувати. І футболіст цей ще років дванадцять відіграв. Півсвіту об'їздив - у Франції виступав, у Китаї, в Кореї. І скрізь в елітних дивізіонах. Ще й у московському "Торпедо" "позвезділ".

- Сергій Скаченко?
- Без прізвищ.

- Ви зараз "зірка" у програмі "Третій тайм"... 
 - Що цікаво, я не планував ставати футбольним експертом. Будував спокійно будинки, п'ять років взагалі інтерв'ю не давав. Поки мені друзі не сказали: "Леон, а чому ти мовчиш? Може, твої слова зможуть щось змінити?". Тоді я почав коментувати. І ось вже рік працюю ведучим футбольної програми. Пам'ятаю, як після перших ефірів засинав під ранок - такий напряг був. Зараз вже звик. Коли мене ще на якісь програми запрошують, волію виступати в прямому ефірі - в іншому випадку найцікавіше можуть вирізати...

"Советский спорт"