Наставник "Шахтаря" Мірча Луческу розповів про подробиці аварії, у яку він потрапив у Бухаресті.
– Усіх схвилювала ваша аварія в Бухаресті. Як же ви так неакуратно?
– Винен у першу чергу я. Так, порушив. Але водій трамвая спокійно міг уникнути аварії. Побачив мене, що повертає, за двісті метрів...
– І врізався?
– Так. Зустрічною смугою рухалися машини. Я їх пропускав. Зупинився секунд на двадцять – а трамвай продовжував їхати, не думаючи гальмувати. Сигналу також не було.
– Дивно.
– Розумієте, є люди, яким потрібно щось довести. Формально він правий – не можна зупинятися на трамвайних коліях. Вирішив мене провчити.
– Хоча були ви за кермом якоїсь скромної машини.
– Kia Sportage. Це автомобіль дружини. У гаражі у мене стоїть хороший Mercedes. Але був би на ньому – нічого не змінилося б. Справа не в машині!
– Може, вам шофера винайняти?
– У мене водій і в Донецьку, і в Бухаресті. Але за день до аварії він пішов у відпустку. Біда ще в тому, що я забув дороги в Бухаресті. Все помінялося – знаки, повороти, розв'язки. Особливо біля університету, куди їхав.
– Головний урок із цієї історії?
– Сподіватися потрібно на себе. Більше ні на кого. У колишніх соцкраїнах суцільна заздрість. Хтось швидко розбагатів, а хтось зовсім зубожів і всіх навкруги ненавидить. Доводиться пристосовуватися. Друзів у мене багато. Але є й вороги.
– Хто?
– Наприклад, серед румунських журналістів їх чимало. Напевно, вони хотіли стати письменниками, а не вийшло. Стільки злості! Так зраділи моїй аварії!