Півзахисник київського "Динамо" Адмір Мехмеді в інтерв'ю швейцарському виданню 20 Minuten розповів про свої перші успіхи в українському клубі.
- Адміре, у всіх чотирьох матчах в 2012 році ти вийшов в стартовому складі "Динамо". У тебе в контракті прописано гарантоване місце в основі?
- Звичайно, ні! Просто мені вдалося справити хороше враження на тренера під час тренувального процесу. Я наполегливо працював і тренер, очевидно, задоволений мною.
- В Швейцарії не всі зрозуміли твоє рішення перебратися до України...
- Я знаю. Реакція на мій перехід була неоднозначною. Багато хто вважав, що мені не вдасться вибороти місце в основному складі. Але після перших кількох тижнів, проведених тут, я можу з впевністю сказати, що цей перехід пішов мені на користь - як в спортивному, так і в життєвому плані.
- Важко було звикнути до нового середовища?
- Чесно кажучи, я уявляв, що все буде набагато складніше. Я повністю прижився і не відчуваю проблем. Іноді мені здається, що я вже два роки в цій команді. Я відчуваю прихильність до себе на полі і поза ним. Час від часу разом з товаришами по команді ходимо вечеряти. Вони дуже добре мене прийняли.
- Мовна проблема все ще заважає в спілкуванні?
- У нас в команді є гравці з колишньої Югославії. Крім того, молодші українці володіють англійською до певної міри.
- Ти емігрував до Швейцарії з Македонії в 1993 році, будучи маленькою дитиною. Балканське коріння допомогає тобі краще зрозуміти Україну?
- Щоб добре себе почувати в Україні, потрібно бути знайомим з культурою. Мої батьки родом з Балкан, тому тутешній менталітет мені не зовсім чужий. Корінним швейцарцям адаптуватись тут було б важче.
- Як це проявляється в повсякденному житті?
- Найбільше - на дорогах. Правила дорожнього руху тут носять більше рекомендаційний характер. Люди паркуються скрізь, де тільки можливо. Потрібно також бути уважним, коли береш таксі. Якщо ти заздалегідь не домовився про тариф з таксистом, готуйся заплатити вдвічі більше. Крім того, міжособистісний підхід тут відрізняється: люди доброзичливі, але і - як би це сказати - дещо байдужі.
- Коли ти грав в Цюріху, ти жив разом з батьками в Вінтертурі. Тепер ти перебрався до Києва. Наскільки важко жити самому в чужому місті?
- Але я не один. Мій батько часто приїжджає до мене. Якщо він їде, приїжджають мій брат і двоюрідна сестра. А потім мій батько і моя мати. Тому в мене завжди є хтось, хто мене підтримує. Так набагато простіше.
- Ти знаєш скільки коштує літр молока в Києві?
- (Сміється) Ви повинні запитати мого батька. Він ходить по магазинах і готує їжу для мене. Але я знаю, скільки коштує кілограм помідорів: 3,80 євро! Всі ціни, як у Швейцарії. Я не знаю, як люди платять за все це.
- Залишилось шість турів до фінішу чемпіонату України. Київське "Динамо" лідирує в українському чемпіонаті. Вже мрієш про Лігу чемпіонів?
- Ми почали дуже добре другу половину чемпіонату, вигравши чотири рази поспіль і жодного разу не пропустивши гол. Чемпіонство гарантує нам місце в груповому етапі Ліги чемпіонів. Саме цього очікують від нас вболівальники. На наступному тижні ми гратимемо проти "Шахтаря". Цей матч може виявитися вирішальним у чемпіонаті.
- Чим українська Прем'єр-ліга відрізняється від швейцарської Суперліги?
- Грати тут набагато складніше, ніж в Швейцарії. Проти нас кожен суперник виходить з неймовірною мотивацією. Звичайно, є топ-клуби: Динамо, Шахтар і Металіст. Але крім цих клубів є ще багато хороших команд. Проти нас, як правило, грають на контратаках. Для нас зараз кожні три очки на вагу золота, тому ми повинні бути вкрай обережними.
- Адміре, у всіх чотирьох матчах в 2012 році ти вийшов в стартовому складі "Динамо". У тебе в контракті прописано гарантоване місце в основі?
- Звичайно, ні! Просто мені вдалося справити хороше враження на тренера під час тренувального процесу. Я наполегливо працював і тренер, очевидно, задоволений мною.
- В Швейцарії не всі зрозуміли твоє рішення перебратися до України...
- Я знаю. Реакція на мій перехід була неоднозначною. Багато хто вважав, що мені не вдасться вибороти місце в основному складі. Але після перших кількох тижнів, проведених тут, я можу з впевністю сказати, що цей перехід пішов мені на користь - як в спортивному, так і в життєвому плані.
- Важко було звикнути до нового середовища?
- Чесно кажучи, я уявляв, що все буде набагато складніше. Я повністю прижився і не відчуваю проблем. Іноді мені здається, що я вже два роки в цій команді. Я відчуваю прихильність до себе на полі і поза ним. Час від часу разом з товаришами по команді ходимо вечеряти. Вони дуже добре мене прийняли.
- Мовна проблема все ще заважає в спілкуванні?
- У нас в команді є гравці з колишньої Югославії. Крім того, молодші українці володіють англійською до певної міри.
- Ти емігрував до Швейцарії з Македонії в 1993 році, будучи маленькою дитиною. Балканське коріння допомогає тобі краще зрозуміти Україну?
- Щоб добре себе почувати в Україні, потрібно бути знайомим з культурою. Мої батьки родом з Балкан, тому тутешній менталітет мені не зовсім чужий. Корінним швейцарцям адаптуватись тут було б важче.
- Як це проявляється в повсякденному житті?
- Найбільше - на дорогах. Правила дорожнього руху тут носять більше рекомендаційний характер. Люди паркуються скрізь, де тільки можливо. Потрібно також бути уважним, коли береш таксі. Якщо ти заздалегідь не домовився про тариф з таксистом, готуйся заплатити вдвічі більше. Крім того, міжособистісний підхід тут відрізняється: люди доброзичливі, але і - як би це сказати - дещо байдужі.
- Коли ти грав в Цюріху, ти жив разом з батьками в Вінтертурі. Тепер ти перебрався до Києва. Наскільки важко жити самому в чужому місті?
- Але я не один. Мій батько часто приїжджає до мене. Якщо він їде, приїжджають мій брат і двоюрідна сестра. А потім мій батько і моя мати. Тому в мене завжди є хтось, хто мене підтримує. Так набагато простіше.
- Ти знаєш скільки коштує літр молока в Києві?
- (Сміється) Ви повинні запитати мого батька. Він ходить по магазинах і готує їжу для мене. Але я знаю, скільки коштує кілограм помідорів: 3,80 євро! Всі ціни, як у Швейцарії. Я не знаю, як люди платять за все це.
- Залишилось шість турів до фінішу чемпіонату України. Київське "Динамо" лідирує в українському чемпіонаті. Вже мрієш про Лігу чемпіонів?
- Ми почали дуже добре другу половину чемпіонату, вигравши чотири рази поспіль і жодного разу не пропустивши гол. Чемпіонство гарантує нам місце в груповому етапі Ліги чемпіонів. Саме цього очікують від нас вболівальники. На наступному тижні ми гратимемо проти "Шахтаря". Цей матч може виявитися вирішальним у чемпіонаті.
- Чим українська Прем'єр-ліга відрізняється від швейцарської Суперліги?
- Грати тут набагато складніше, ніж в Швейцарії. Проти нас кожен суперник виходить з неймовірною мотивацією. Звичайно, є топ-клуби: Динамо, Шахтар і Металіст. Але крім цих клубів є ще багато хороших команд. Проти нас, як правило, грають на контратаках. Для нас зараз кожні три очки на вагу золота, тому ми повинні бути вкрай обережними.