Екс-наставник збірної і «Динамо» Йожеф Сабо теж спокійно сприйняв розгром Литви. І не упевнений, що в матчі з румунами (29 травня) ми побачимо іншу гру у виконанні наших.
- Йожеф Йожефович, ваші враження від першого матчу збірної.
- Всупереч прогнозам, Маркевич не став різко оновлювати склад. Навпаки, він розраховує фактично на всіх досвідчених гравців збірної, а новачків планує підводити до основи поступово. Думаю, це правильно - в оточенні перевірених бійців дебютантам буде простіше адаптуватися і легше зарекомендувати себе. Що стосується безпосередньо гри, то дійсно, при Маркевич гравці прагнули більше контролювати м'яч. Інша справа, що не завжди це у них виходило. Для того, щоб обіграти Литву, тренер якої привіз до Харкова експериментальний склад і дуже слабенького воротаря, вистачило і одного бажання наших футболістів. Лідери зіграли в своє задоволення, в першу чергу Шевченко. І це принесло результат.
- Щоб грати в позиційному нападі, як того бажає Маркевич, потрібно мати багато креативних, атакуючих півзахисників - чи достатньо їх у складі нашої збірної?
- Та їх повно! Алієв, Ротань, Коноплянка, Гусєв, Олійник, ті ж Шевченко з Мілевським, які за своїм амплуа сьогодні ближче до гравців середини поля, ніж до нападаючих. Але всі вони орієнтовані на атаку. А збірній потрібен баланс між творцями і руйнівниками. Адже проти сильного суперника взагалі потрібна модель захисної гри - з пресингом, колективним відбором. На жаль, ми не Іспанія і нав'язати свою волю в центрі поля збірним світового класу не можемо. І невідомо, чи зможемо взагалі коли-небудь ...
- По-вашому, ми приречені більшість матчів грати, як раніше - від оборони і на контратаках?
- Потрібно реально дивитися на речі. У Маркевича по-справжньому великого вибору класних виконавців немає! Рівень більшості кандидатів підходить для того, щоб обіграти Литву, але проти елітних збірних вони не потягнуть. Згоден, що ми повинні грати, як сказав Маркевич, в інтелектуальний футбол. Але добиватися результату можна за допомогою різних тактик. У тому числі й оборонних. До того ж, я поки не бачу у нас в команді людини, здатного забивати, наприклад, як Міліто в «Інтері» - на класі і чутті.
- Хочете сказати, у Маркевича немає справжнього нападника?
- Звичайно, немає. Завдання номер один для Маркевича - знайти і підготувати до Євро-2012 зубастого, настирного, класичного центрфорварда. Ви ж бачите, що Шевченко і Мілевський - це гравці другого темпу в атаці. А ось «наконечника» немає.
- А як же Селезньов?
- Не хочу ображати Женю, але я його не бачу в ролі головного забівали збірної. Надто вже часто він приймає м'яч спиною до воріт, немає у нього тієї різкості, яка притаманна справжнім бомбардирам.
- А що скажете про дебют у збірній Коноплянки?
- Хлопець стрімко увірвався до числа кращих в Україні і заслужив виклику в збірну. Потенційно він дуже сильний. Подивіться, який у нього швидкісний дриблінг, як він може пробити із середньої дистанції. Зрозуміло, йому ще доведеться багато працювати, але головне, щоб старші партнери не давали йому зізнаватися. Відзначу і повернення в збірну Гусєва. За таланту і працьовитості кращого гравця на правому фланзі у нас просто немає.
- У Львові проти Румунії Маркевич постарається зіграти обережніше, на результат?
- Важко сказати. З одного боку, Мирон Богданович продовжить свої пошуки - і в ігрових поєднаннях, і в тактичних моделях. З іншого, обіграти румунів теж важливо. Нехай вони і приїдуть до Львова без своїх «зірок». Такі перемоги загартовують і піднімають самооцінку.
- Як думаєте, коли ми повинні отримати вже готову до Євро-2012 збірну - в наступному році?
- Так, цей рік у Маркевича піде на кадрові утрясіння. Одні новачки відсіються, інші, навпаки, закріпляться в збірній. Думаю, дадуть шанс і деяким хлопцям з «молодіжки». А командний почерк Маркевич буде налагоджувати вже в наступному році.
Там підуть і суперники серйозніше, які дійсно перевірять, чи тим шляхом йде наша збірна. У 2011-му ми повинні вже приблизно розуміти, на що нам доведеться розраховувати на домашньому Євро.