Півзахисник київської "Оболоні" Сергій Сібіряков прокоментував гру "пивоварів" у контрольному матчі проти казанського "Рубіна".
- Дехто пише, що "Рубін" не налаштувався на цей поєдинок…
- Я б так не сказав. Вони намагалися контролювати м`яч, розвивати свої атаки, а не бити його куди заманеться. Було видно, що у них є малюнок гри, добре розроблена тактика.
Можливо відпрацювували якісь тренерські завдання по ходу гри. Моментами нам було непросто стримати їх атаки. Вони, як і ми, намагаються грати в один пас, швидко змінювати акцент атаки.
- Фізичних сил вистачило, щоб відіграти цей матч всі 90 хвилин?
- Тренування у нас цікаві і не дуже важкі. Більше працюємо з м`ячем, тому ноги "не підсідають". Цілком комфортно себе почував навіть наприкінці поєдинку. Ми ж не бігаємо кроси по кілька кілометрів, як це буває в деяких інших командах.
- Недавно ти ще на два роки повязав свою долю з "Оболоню". Це було зважене рішення?
- Мені хочеться грати на високому рівні. В Премєр-лізі. У моїй біографії так складалося, що ні в "Таврії", ні в "Металісті" мені не вдалося закріпитися в основному складі. А ось у "Оболоні" все складається добре.
То чому шукати добра від добра. "Оболонь" - це моя команда і коли підписували контракт, то я навіть хотів на три роки продовжити угоду, але ми зійшлися на варіанті "2+1".
- Яку мету ставиш у кар`єрі?
- Мій друг Максим Старцев недавно виграв Кубок України. Так ось і я хочу потримати в руках якийсь почесний приз, хочу залишити свій слід у футболі. Колись давно я виступав за миколаївський "Цеменинмк" і до нас в колектив приїхав футболіст, котрий грав в єврокубках, то ми тоді ще хлопчаки дивилися на нього, як на ідола.
- Тобто тепер ти хочеш, як мінімум зіграти в єврокубках?
- І хотілося б досягти цього у складі "Оболоні". Та для цього потрібен час. Гадаю, що якщо команда розвиватиметься такими ж темпами, як це робиться останнім часом, то згодом точно вийде на євроарену.
ФК "Оболонь"