Це був матч, який варто подивитись, навіть, якщо вже відомий результат. Це був матч, який не соромно транслювати в країни з більш розвиненим футболом. Це була гра, яка в нашому чемпіонаті та Кубку трапляються раз в п'ятирічку. Словом, справжнє видовище.
"Шахтар" переміг луцьку "Волинь" з підсумковим рахунком 3:4 і, таким чином, вийшов у фінал даного турніру. Як відзначив Анатолій Дем'яненко, гірники здобули такий результат на класі, але його команда грала з чемпіоном країни на рівних. Це й справді було так. А в деяких моментах навіть більше - волиняни переважали своїх суперників.
До 24-ї хвилини донеччани не змогли здійснити жодної, хоч трохи небезпечної, атаки, тоді коли хрестоносці раз за разом штурмували володіння Пятова та компанії. Генріх Мхітарян, прориваючись у штрафну суперника, зробив передачу вздовж воріт Шеліхова. Алекс Тейшейра, у стрибку, випередив усіх захисників і з кількох метрів "вбиває" м'яч ногою у ворота - 0:1.
Відповісти гравці Волині змогли з пенальті. На 34-й хвилині матчу Ракицький невдало закрив обличчя рукою, в яку м'яч і влучив. Реалізовувати стандарт пішов Майкон. Хоч Пятов і вгадав напрямок удару, але відбити його не зміг - 1:1.
36-та хвилина. Тейшейра здійснює рейд в напрямку карного майданчика "Волині" і чіпляється за ноги набігаючого позаду Леандро. Арбітр Годулян вирішує, що це - пенальті. Фернандіньо пробив надто сильно і кіпер хрестоносців не встигає за м'ячем - 1:2.
Другий тайм також був сповнений боротьби. Подекуди, команди грали без центру поля. Багато стиків та травм призводили до того, що "Волинь" та "Шахтар" почергово залишались, на деякий час вдесятьох.
Одна з таких ситуацій і призвела до наступного голу.
58-а хвилина. Волиняни, граючи у меншості (травмувався Приндета) пропустили випад гірників. Вілліан спрямував шкіряного у штрафну суперника. Його отримав Мхітарян. Шансів у вірменина особливих не було, оскільки Шеліхов різко зблизився з ним, але "на допомогу" ззаду підкотився Сімінін. Арбітр вказує на точку.
Реалізував пенальті Адріано, класно розвівши по різним кутам кіпера і м'яч - 1:3.
Після цього, на деякий час, здалось, що гру зроблено, але команда Дем'яненка показала свій характер. Сама не зупинилась і не дала зупинитись супернику.
На 84-й хвилині Рамон Лопес , після кількох рикошетів, отримав м'яч і пробив. Разван Рац, якого перед цим травмував Павлов, не встиг накрити цей постріл, так само, як і Пятов - 2:3.
На 88-й хвилині спрацювала бразильська трійка "Шахтаря". Зусиллями Вілліана, Тейшейри та Кости донеччани знову відриваються від "Волині" - 2:4. Але і це не зупинило хрестоносців.
На 92-й хвилині Майкон вчергове завдає удару по воротам Андрія Пятова. М'яч від Шарпара змінює траєкторію і залітає у ліву дев'ятку - 3:4.
Могли волиняни забити ще один гол, але коли, після промаху кіпера "Шахтаря", м'яч вже залітав у ворота, його зміг вибити Олександр Кучер.
Героєм матчу, безумовно є Алекс Тейшейра. Гол, зароблений пенальті та гольовий пас - не кожному таке вдається зробити і у трьох матчах, а він це зробив у одному.
А загалом, героєм можна назвати кожного гравця, що приймав участь у цій грі. Чиста, щира гра з бажанням перемогти заслуговує поваги.
Арбітр Віталій Годулян, притримувався логіки подібних ситуацій. За відповідні порушення призначав відповідні покарання. Хоч і припустився кількох помилок, але, вцілому, відсудив добре.
Що стосується заслуженості перемоги "Шахтаря", можу сказати, що команді Містера в багатьох ситуаціях просто пощастило(я про погану реалізацію волинян). З'явився у команди один плюс - жоден з польових гравців вже не стояв без діла. Всі рухались і робили це досить швидко. Мінус - той самий. Захист не витримує жодної критики.
"Волинь" більше заслуговувала на нічию, ніж "Шахтар" на перемогу. Якщо б не техніка атакувальної ланки донеччан, ймовірно, що й у фінал вийшли б гравці "Волині".
Від себе хотілося б подякувати командам за таку гру! Якщо б у нас було більше таких боїв на полі, то й фінал Ліги чемпіонів не здавався б нам на стільки примарним, на скільки він є для нас на сьогоднішній день. І чекали б ми не вдалого жеребкування, а вдалої гри наших команд.
Серж Жуков, для sportanalytic.com