The Guardian: Венгер на три дні став трансферним наркоманом

"Арсенал" втрачає у якості трансферів 

Арсен Венгер після принизливої поразки від "Манчестер Юнайтед" минулої неділі пішов від своїх засад, що стосуються політики клубу, в поспіху намагаючись придбати якомога більше досвідчених футболістів до закриття трансферного вікна.

Девід Лесі у колонці для The Guardian, звертаючись до історії "гармашів" розповідає, до чого ж можуть призвести такі кардинальні зміни? 

"Арсенал" колись називали "The Arsenal", роблячи акцент на певний артикль. Для післявоєнного покоління максимальну безпеку представляли лише три речі. Гібралтар, Банк Англії і оборона "Арсеналу". Я народився надто пізно і не встиг сповна насолодитися довоєнної міцністю Джорджа Мейлі і Едді Хепгуда, Хербі Робертса, Джека Крейстона і Уілфа Коппінга, який представлявся справжнім гранітом, але я виріс прочитанням статей і переглядом кінохронік гри Воллі Барнса, Лорі Скотта, Леслі Комптона, Алекса Форбса і Джо Мерсера. Можливо, той "Арсенал" і забивав не так багато, як хотілося б, але саме завдяки організованій та дисциплінованій обороні і витікали їхні перемоги. 

Коли команда Арсена Венгера програла в минулі вихідні на "Олд Траффорд" 8:2, Гарі Невілл, якому, як колишньому футболісту "Манчестер Юнайтед" можна було пробачити певний ступінь зловтіхи, сидів у студії "Sky Sports" сумно похитуючи головою. Тяжка поразка це одне, а фірмове приниження зовсім інше. Це було порівняно з тим, як ламають Лондонський Тауер для того щоб звільнити місце під будівництво чергового "Tesco" [супермаркету]. Венгер відреагував на той конфуз трьома днями гарячкової активності, простіше кажучи панічними покупками в останні дні трансферного вікна. Француз придбав бразильця Андре Сантоса, німця Пера Мертезакера та іспанської півзахисника "Евертона" Мікеля Артету до яких до цього приєдналися південнокорейський нападник Парк-Чу-Юн і орендований у "Челсі" ізраїльтянин Йоссі Бенаюн. 

Здалося, що недільна катастрофа перетворила Венгера з стриманого покупця в трансферного наркомана. Якщо раніше він покладався на зростання молодих талановитих гравців, то зараз він намагався купити для команди нову опору. Ці придбання можуть стати успішними, якщо французькому фахівцеві вдасться швидко пристосувати новачків з-за кордону до високої інтенсивності гри в Прем'єр-Лізі, хоча вміння Мертезакера зіграти на другому поверсі нівелюється низькою швидкістю, а тому ж Артеті постійно не щастить з травмами.

Йоссі вже котрий рік бігає по топ-клубах

Артета вже прославився своїм травматизмом

Чемпіонат Туреччини це точно не Англія 

Колапс "Арсеналу" на "Олд Траффорд" показав, що поразка збірної Англії від Німеччини в 1 / 8 фіналу Чемпіонату Світу минулого року, було ознаменовано не просто результатом втрати гравців через травми. Той програш говорив найбільше про психологічний стан, що склався у гравців збірної протягом останніх кількох років. Вони не знали, що робити при втраті м'яча, не опікувалися належним чином нападників суперника і забували про щільність в обороні, не відмовляючи німцям у вільному просторі.

Коли непереможний "Арсенал" виграв чемпіонат 2003/2004, то показав, що наявність сильної оборони це не завжди гра від самої оборони. У тому сезоні в рядах "канонірів" числився кращий бомбардир прем'єр-ліги і самий забивний захисник чемпіонату. Тільки три рази на тому історичному сезоні прем'єр-ліги "гармаші" пропускали більше одного м'яча і жодного разу більше двох. Венгер не став руйнувати підвалини гри минулих тренерів Арсеналу так, як зруйнував свої власні. 

Він не може зробити нічого гіршого, ніж розкопати відео фіналу Кубка Англії 1952 року, в якому "Арсенал", що поступився "Ньюкаслу Юнайтед" 0:1, залишившись удесятьох після травми, отриманої Барнсом більше години впевнено справлявся з атаками суперника. Під час тієї гри запам'ятався момент, коли Мерсер зумів двічі зблокувати удари нападника "сорок" Боббі Мітчела, перш ніж дозволити нанести йому третій постріл по воротах. Це те, що і повинна завжди представляти із себе оборона "Арсеналу". 
 

Девіл Лесі, The Guardian