Веремєєв: Коноплянка – це перспектива, а перспектива ніколи не коштує 50 мільйонів

Заслужений тренер України Володимир Веремєєв поділився думками про сьогоднішній стан речей в українському футболі з сайтом Футбол24.

- Чи варто робити якісь висновки по грі нашої збірної після двох спарингів із слабшими суперниками?

- Потрібно розділити два аспекти. Є, звісно, позитивний момент. Після серії поразок дві перемоги дадуть нашій збірній позитивні емоції, на які можна буде згодом накласти тренерські задумки. У футболістів повинна з’явитися впевненість. Інший аспект полягає у тому, що перевірити можливості виконавців в іграх, коли команда володіє тотальною перевагою, складно.

- Чи не доцільніше було проводити спаринги із такими суперниками на етапі формування збірної, а не зараз, коли до Євро-2012 залишилося обмаль часу?

- Ви правильно зауважили. Зазвичай, при підготовці збірної чи клубної команди у період формування складу вибирають суперників, які дозволяють виконати те, що задумав тренер. Перевірити дисципліну гравців, вміння дотримуватися обраної тактики, перевірка можливостей виконавців діяти в тій чи іншій манері. Із слабкими спаринг-партнерами відпрацьовується стратегія та тактика. Звісно, це робити потрібно було робити раніше. За такого календаря, як у нашої збірної, із такими перепадами не дозволяють команді стабільно готуватися, що, безумовно, відображається на футболістах. Краще, коли йде рівна, стабільна і ціленаправлена підготовка. Вона має більше шансів успіх.

- Болгари та естонці доволі в’язкі команди, щільно грають в захисті. Як оціните вміння наших футболістів проходити такі редути?

- Якщо оцінювати гру нашої збірної через призму результату, то ми зіграли непогано. Мені не відомо, які завдання перед підопічними ставив Олег Блохін. Але не думаю, що він був задоволений діями футболістів. Це було помітно по виразу його обличчя під час матчів. Зрештою, фахівці, які уважно стежать за виступами збірної, побачили огріхи у грі наших футболістів. Із тою ж Естонією ми не створили багато моментів. А деякі футболісти навіть на такому рівні не змогли себе проявити. Той же Коноплянка, на жаль, він не прогресує, ми усе чекаємо, що він заграє, але… Алієв повинен був зіграти агресивніше. Учора подивився матч збірної Росії. Команда Діка Адвоката також мала тотальну перевагу і забила шість голів. Такій команді, як Естонії, українці мали забивати більше і діяти агресивніше.

- Стосовно Коноплянки. Можливо, відсутність прогресу пов’язано зі словами Хуанде Рамоса про його трансферну вартість – 50 мільйонів євро? Футболіст молодий, могла і голова обертом піти від такої суми…

- Таких заяв тренеру робити не можна. Та і звідки він взяв ці 50 мільйонів. Футболіст мало того, що молодий, ще і грає нестабільно. Коноплянка – це лише перспектива, а перспектива ніколи не коштує 50 мільйонів. Говорити про гроші можна буде лише за умови стабільності. А такі заяви про трансферну вартість вводять в оману перш за все самого футболіста, а потім і громадськість.

- В цьому році збірна України ще зіграє із німцями та австрійцями. Як гадаєте, після гри із командою Німеччини уже точно можна буде сказати на що ми претендуватимемо на Євро-2012 чи це і зараз зрозуміло?

- Точного прогнозу дати не можна. Ви ж пам’ятаєте скільки проблем було у нашої збірної. Змінювалися тренери, змінювалися підходи до справи, що неминуче позначалося на футболістах. Так затягувати ніяк не можна, втрата часу – це величезна помилка. По-друге, травматизм футболістів. Зараз більш-менш стабільна оборона. Після травми повернувся Гусєв. Потрібно створити кістяк футболістів, який уже мав бути. Якщо є кістяк, тренеру легше працювати. Збірна ж збирається на короткий час, за який важко відпрацювати усі схеми, перевірити тих чи інших футболістів у тренувальному процесу. А згадані вами ігри будуть лакмусовим папірцем. До останніх двох перемог усі були невдоволені грою збірної. Зараз "синьо-жовті" мають позитивне тло. Тепер його потрібно підтримати у матчах із такими хорошими збірними, як Німеччина та Австрія.

- Після свого призначення наставника збірної, Олег Блохін заявив, що збирається вас запросити у свій тренерський штаб. У вас була розмова із Олегом Володимировичем на цю тему?

- Ні, жодної розмови не було. Олег Володимирович до мене не телефонував. Після цієї його заяви, намагався до нього додзвонитися, але не зміг. Так що діалогу не було.

- Можливо, це пов’язано із тим, що донедавна не було відомо хто гратиме на Євро-2012, а тому у "розвіднику", яким ви раніше були, не має потреби?

- Це звучить трішки по-дитячому. Коли створюється штаб, усі тренери працюють в одному напрямку. Вони повинні знати можливості своєї команди. Навіть спостерігач за суперниками повинен знати своїх футболістів. Щоби дати наставнику інформацію по можливостях суперників, потрібно, в першу чергу, знати вимоги до своїх футболістів, поставленні перед ними завданнями. Тоді можна порівнювати можливості суперника і наших гравців. Цей процес розірвати не можна. Інакше виникнуть труднощі в отриманні тренером оцінки суперника. Зазвичай ж відбувається порівняльний аналіз. А не тільки "подивився-розповів". Треба ж сказати, що ми можемо протиставити, хто в нас є. А вже тоді головний тренер приймає рішення. Так я завжди працював із покійним Валерієм Лобановським.

- Цікаво, як ви збирали інформацію про суперників – просто переглядали матчі чи ще спілкувалися із місцевими фахівцями?

- Інформацію потрібно збирати постійно. Із преси, ігор чемпіонату. У збірної є кістяк, за яким потрібно постійно стежити. У мене завжди були знайомі журналісти, які допомагали дізнатися про якісь конкретні моменти, розібратися, що відбувається. Тут дуже багато нюансів, просто приїхати і подивитися гру не достатньо. Збір інформації потрібно починати ще до поїздки на гру. Вивчити список викликаних футболістів у збірну, розібратися хто і як грає останнім часом. Якщо є можливість із кимось порадитися, обов’язково потрібно це робити. Одній людині усе охопити важко.

- Не було випадків, коли вам перешкоджали проводити збір інформації?

- Був один випадок. У Радянські часи усе було значно складніше, але уже пройшло багато часу, мабуть нікому це не цікаво. Розповім про один епізод, коли збірну очолював Йожеф Сабо. В одній групі із нами були команди Німеччини та Португалії. Поїхав із німецьким фахівцем на гру португальців. Нас зустріли, поселили в готель, привезли на стадіон і кинули. Перед тим нам видали квитки. Коли ми почали шукати свої місця, то з’ясувалося, що сидіти повинні у секторі за воротами та на додачу у першому ряді. Ряд був практично на рівні поля. Гру подивитися нам фактично не вдалося. Та людина, яка до того опікувалася нами, більше не підходила. Підійшов водій, який і завіз назад в готель. Із німцем потім не раз зустрічалися, були на інших іграх, на щастя, такого більше не повторювалося.

- Стосовно Радянського Союзу, мені цікаво чому було усе складніше? Через вороже ставлення до країни?

- Так, відношення до нас було іншим. За правилами УЄФА та ФІФА господарі через день-два після гри повинні вислати відео матчу. Зазвичай, по відношенню до нас траплялися якісь накладки – то там не так складалося, то ще щось. Із іншими такого не було, тільки з нами.

- Вам доводилося працювати із різними фахівцями. Ви уже згадували Валерія Лобановського, Йожефа Сабо, Олега Блохіна. Хто був найбільш вимогливим до інформації по суперниках?

- Питання трішки неправильне, вимогливими до інформації були всі. Кожен тренер хотів досконально вивчити суперника. Звісно, більш ретельно до цього ставився Валерій Лобановський. Я міг приїхати і усе йому розказати, а через деякий час Валерій Васильович міг зателефонувати і знову запросити до себе на розмову. І ми знову сиділи разом, спілкувалися, обговорювали що тут, а що там. В процесі отримання інформації виникають різноманітні питання.

- Володимир Григорович, чим зараз займаєтеся?

- Нічим…

- Можна сказати, що на заслуженому відпочинку?

- Ну який заслужений відпочинок, якщо ти можеш працювати і приносити користь… Зрозуміло, якби мені було років 80, то інша справа. А в моєму віці фахівці працюють в повну силу. Чим старша людина, тим вона стає мудрішою, тим вищий у неї рівень професійності.