Ігор Гамула, головний тренер ужгородського «Закарпаття»:
- Тут зібралися всі мої знайомі люди. Люблять, що б я щосьповідав, але мені сьогодні говорити нема чого. Мені соромно. Раніше моя команда так не грала. «Зорю» хочу привітати з перемогою. Вона переграла нас по всіх компонентах. «Лобові матчі так, як моя команда грала сьогодні - не грають. Ми програли всю боротьбу. Чесно вам скажу - я в шоці. Я навіть слів підібрати не можу. Програли ми Харкову, Полтаві, «Дніпру», «Металургу програли. Там ми програли на класі. Сьогодні ж можна було грати. Команди, в принципі, рівні за складом, є труднощі, і у нас і у «Зорі», але ... Таке враження, що «Зорі» були потрібні очки, а ми просто вийшли походити по красивому полю, подивитись на гарний стадіон. Від своїх футболістів я сьогодні в шоці. Я це їм і сказав. Так тільки тренера знімають з роботи. У першу чергу потрібно розібратися в собі. Будемо сподіватися, що ще дадуть шанс. Але коли команда програє п'ять матчів поспіль завжди винен тренер. Значить, не доніс щось до гравців. Футболісти вони всі добрі, хороші люди. Зробимо відповідні висновки, є над чим подумати. «Зоря» сьогодні показала гарний футбол. Два забила, могла забити ще. Вона вийшла як на останній бій. Видно, що люди видобувають три очки своєю боротьбою, віддачею. Було видно бажання, футболісти падали, у них судоми хапали. Ось це гра за очки. Я завжди кажу, що у Прем'єр-лізі просто так очки не дають. Якщо мої футболісти думають, що у них є багато майстерності, то вони помиляються. Тим не менш, я з себе відповідальності не знімаю.
- Чи не було у Вас відчуття, що на настрій команди вплинув якийсь нефутбольний фактор?
- Дай Бог, якщо буде можливість, ми з цим розберемося. Ми постараємося усунути всі проблеми, які у нас є.
- Щодо суддівства у Вас сьогодні немає зауважень?
- Я не коментую суддівство, але чомусь все це відбувається з «Закарпаттям».
- Ігор Васильович, я хочу Вам дещо підсолодити пілюлю спогадами про минуле. У 1981 році я був присутній на фіналі Кубка СРСР, учасником якого були і Ви. На мою думку, ростовський СКА виграв 2:0, хоча офіційно рахунок був 1:0. Чи нетак? І друге запитання: хто ж усе-таки був за кермом того мопеда в Ростові?
- Мені зараз невесело. Якщо Ви вважаєте, що я приходжу на прес-конференції веселити людей, то ви глибоко помиляєтеся. Я просто емоціний, з мене лізуть емоції. Я ніколи не посипають голову попелом. Дай Бог, що б дали шанс. Чи не робиться команда за два місяці. А за мопеди ... Я навіть пресу не хочу читати, тому що кожен те, що побачив, пише по-своєму. Давайте я напишу книгу, і Ви почитаете.
- А по Кубку СРСР?
- А що за Кубк?
- Там 2:0 СКА виграло або 1:0?
- 1:0. Як це два?
- Там же перший чистий гол забив Андрєєв, але його не зарахувати.
- Ви зараз задаєте питання із суддівства. Суддя не зарахував, значить, гола не було. А мопед, це така справа. Я можу і зараз на мопеді виїхати. Мені сумно не буде. Каску одягну, шолом. Нам не вдався старт, значить, вдасться фініш. Я завжди так кажу.
- Впало в очі, що сьогодні перехід від оборони до атаки був відсутній ...
- Сьогодні все було відсутнє.
- Будете посиляться до кінця заявочного періоду?
- Було б ким, ми б підсилилися. Зараз мій телефон стоїть на вібрації, без звуку, але я впевнений, що вчинив десяток дзвінків від агентів. Вони кажуть, що у них найкращі футболісти, хоч зараз приїдуть на перегляд і будуть у нас грати. Я вже стільки їх переглянув, що мені іноді погано стає. Я вирішив, що потрібно вичавлювати з того, що є. Хорошого не приведе ніхто. Я познайомився з агентом Шандором Варгою і він говорить, що лякає найбільше те, коли футболіст безкоштовний. І це правда. Якщо футболіст безкоштовний, значить, він нікому не потрібен. А коли ми говоримо, що гравець коштує мільйон - значить він хороший футболіст. Але ми не можемо собі дозволити взяти таких гравців. Ми нормально живемо, у нас є люди, які допомагають клубу. На них треба молитися. У такий непростий час дуже складно утримувати команду. У нашому випадку потрібно розбиратися в самому собі і в команді.
В першу чергу нехай подумають футболісти. Прямуючи на прес-конференцію, а їм так і сказав. Я би висловився, сказав би пару слів, але мене оштрафують. Мене штрафують так, як ніби я на мопеді без каски поїхав. За що, я ніяк не розумію. Я нічого поганого не кажу, нікого не ображав, суддівство ніколи не зачіпав. Я прошу вибачення за сьогоднішню гру своєї команди. Я так хотів приїхати в рідне мені місто, в якому я виріс, починав грати в футбол ... Я вдячний всім людям, які тут працювали. Можна програти - це ж футбол, все може бути. Хотілося приїхати і показати гарну, бійцівський гру, а вийшло, що я привіз команду, яка просто розвалилася. Ми так ніколи не грали.
- Я весь час телефоную Заварову. Запитую, як він себе почуває? А він відповідає: «Ой, класно». А я йому: «Якщо б у мене було вісім очок, я б теж себе класно відчував».