Вже екс-захисник запорізького «Металурга», що вчора підписав контракт з «Шахтарем», зараз повернувся до рідного міста та готується до від'їзду до молодіжної збірної України. Не дивлячись на велику кількість справ, Сергій виділив час та відповів на питання прес-служби «гірників».
- Сергій, як з'явився варіант з «Шахтарем»?
- «Шахтар» давно цікавився і мною, і Тарасом, просто на той момент ми ще не могли остаточно домовитися з президентом запорізького «Металурга» щодо переїзду. А ось зараз вже просто поступила конкретна пропозиція, від якої, я думаю, Ігор Володимирович не зміг відмовитися. Він подзвонив мені і сказав, що є пропозиція, і якщо я згоден – можна їхати до Донецька і погоджувати умови контракту з «Шахтарем».
- Як сприйняв цю інформацію? Чекав почути таку звістку?
- Звичайно! Тим більше, чутки про цей перехід ходили вже давно. А зараз все це стало реальністю, і все відбулося дуже швидко.
- А наприкінці сезону у тебе була розмова з Романом Григорчуком щодо продовження кар'єри? Мабуть, тренер щось підказував, радив…
- Ні-ні, з ним на цю тему не спілкувався. Була лише внутрішньокомандна, щоденна робота.
- Минулого літа ти був у складі юнацької збірної України, і саме у Донецьку ти став чемпіоном Європи. Які враження тоді залишилися від міста у цілому?
- Дуже гарні враження! Завжди з радістю приїжджав до Донецька, тим більш – місто дуже красиве, та і сам «Шахтар» - це команда, про яку можна тільки мріяти. Зараз ці мрії утілилися в реальність, чому я радий.
- У тебе вже була розмова про те, на якій позиції тебе планують використовувати у «Шахтарі»? Центральний захисник, фланговий захисник…
- Йдеться тільки про центральну зону оборони. Поки ми спілкувалися лише про те, що моєю позицією повинен стати центр захисту.
- Готовий витримати конкуренцію із захисниками «Шахтаря», адже у Запоріжжі у цьому плані було трохи легше.
- Звичайно, готовий! Інакше – навіщо тоді переходити, щоб завжди знаходитися на лавці запасних? (Сміється.) Потрібно грати на своєму рівні, тим більше, я упевнений у тому, що шанс у мене буде. Потрібно тільки за нього зачепитися та реалізувати.
- З Рінатом Леонідовичем встигли поспілкуватися?
- Так, вчора разом з Тарасом заїхали, і у нас була з президентом невелика бесіда. Він розповів про клуб, про завдання та цілі. Рінат Леонідович сказав: «Добивайтеся, працюйте, старайтеся. А у всьому, що залежатиме від мене, вам допоможу».
- З номером вже визначився або поки ні? Вільний «твій» тридцять восьмий, поки не зайнята «двійка»…
- Я думаю, що, якщо вибиратиму з №2 та №38, виберу саме номер 38. Мій рідний. Подивимося, може будуть ще якісь варіанти. (Сміється.)
- У Запоріжжі залишився твій друг Євген Опанасенко. З ним якось контактував з приводу свого переходу?
- Я вже вчора йому сказав, мов, вже все – я у Донецьку, підписав контракт. Можливо, сьогодні увечері ще з хлопцями зберемося та детально про все поговоримо, попрощаємося. Поки я повернувся до Запоріжжя, а вже завтра виїжджаємо до збірної, після якої, напевно, з хлопцями не встигнемо зустрітися. Після збірної, ближче до 9 червня, я відразу їду до Донецька.
- Умови контракту тебе повністю влаштували?
- Так, абсолютно! Тим більш, я ще не у тому віці, щоб встановлювати якісь особливі вимоги за контрактом у плані фінансів. Поки це не головне – думаю про перспективу, про професійне зростання. Звичайно, не можна казати про те, що гроші взагалі не важливі. Просто на першому плані у мене зараз бажання мати ігрову практику та перспективу.
- Вже підшукуєш житло у Донецьку, або на перших порах житимеш на базі?
- Ні-ні, цим питанням вже займаються агенти, що підшукують квартири. Ми з Тарасом пізніше поїздимо та виберемо з наявних варіантів.
- А з батьками у тебе була розмова на цю тему?
- Звичайно. Батьки поки до Донецька переїздити не будуть. Вони у Запоріжжі, і все їхнє життя – там. Тим більше, відстань, що розділяє нас, можна на машині подолати за дві години. Думаю, з цим проблем не буде. Якщо захочемо зустрітися – або я до них приїду, або вони до мене.
Прес-служба ФК «Шахтар»