Чудовий матеріал про Луческу та Фергюсона

"Мірча Луческу заявив, що ніколи не піде! Так само, як і тренер "Манчестер Юнайтед", - цією фразою починається матеріал румунського журналіста Теодора Жуметацє у популярній газеті "Gazeta sporturilor". Прес-служба наводить переклад статті.

Інтерв'ю, дане Алексом Фергюсоном The Independent, негайно привело наші думки до румунського тренера. Найвідомішому у світі. Мірча Луческу близький за віком з наставником "Манчестер Юнайтед". Йому 65 років, а Серу Алексу - 69. Стиль Луческу схожий на стиль маестро з Олд Траффорд. Обоє вони цілеспрямовані творці команд, що володіють дивним пізнанням феномена футбол. Ідеї Фергюсона ідентичні ідеям Луческу.

"Я знаходжу себе у тому, про що каже Алекс Фергюсон. Він пишається тим, що зробив. І я пишаюся тим, що зробив".

Містера з "Шахтаря", який проривається до 5 чемпіонського титулу у 7 сезонах у Донецьку й до історичного для жовтогарячих "гірників" виходу до 1/8 Кубка чемпіонів, можна знайти у словах Сера Алекса.

- Містер Луческу, Алекс Фергюсон каже: Це звучить парадоксально, але я вже занадто старий, щоб відступити!.
- Він правий. Той, хто прожив на газоні ціле життя, занадто старий, щоб піти з футболу. Боббі Робсон, наприклад, відмовився від цього на час, а потім, опинившись у супермаркеті, подумав: "Що я тут шукаю!?". І повернувся. Хоча й був хворий...

- І все-таки...
- Дійсно, неможливо зупинитися. Не варто казати, що мрієш піти у якийсь момент... Ти цього не можеш, просто не можеш. Тобі не потрібна тиша й спокій! Ти потребуєш усього того, що дає футбол. У напрузі, емоціях, адреналіні... Ми, тренери, живемо у два рази інтенсивніше звичайних людей. Наші емоції можна зрівняти з емоціями, які відчуваєш на кориді!

- Фергюсон ще сказав: Якщо відберете у мене футбол, вважайте, що ви покінчили зі мною. А ви?
- Я в жодному разі не піду з футболу! Ніколи! Що мені тоді робити? Футбол є моїм життям і підтримує мене живим. Я пішов би, якби відчув себе некорисним, якби відчув, що люди мене осуджують... І Фергюсон, і я перемінили цілі покоління. У наших кар'єрах ми залежали не від одного гравця, але від нашого ставлення до професії. Ми ніколи їй не зраджували.

- І як це, коли кажуть про відхід в апогеї слави?
- Це тільки слова. Жоден тренер не зміг би зробити цього. Тренери подібні до акторів. Вони не йдуть. Я зовсім не прагну стати як Бріджит Бардо, не прагну вигулювати собачок...

- Все-таки ви думали про свій останній матч?
- Жодної секунди! Навіть у найскладніші моменти.

- Навіть тоді, коли були проблеми із здоров'ям?
- Проблеми із здоров'ям? Я навіть не знав, що таке існує, вони були тільки жартом, я не обертав на них уваги. Я й Фергюсон - безсмертні! Ніколи не думав, що ця нещасна артерія може забитися... Футбол означає життя максимально сконцентроване. Немає часу для власного тіла, ти навіть не відчуваєш його, не звертаєш на нього уваги. Мить на газоні незвичайно інтенсивні. На грі зосереджені всі, і немає часу для перерв.

- Але ви забули про Джоке Стейне, наставника Фергюсона, який помер на полі.
- Це найкрасивіша подія, яка може трапитися із тренером. Я  праг би померти на полі. Це означає, що ти пройшов абсолютно через усе в житті - там, у самому епіцентрі битви.

- Складніше бути тренером, ніж гравцем?
- Тренер тотально живе у футболі. Гравець потребує відпочинку, він фізично втомлюється, спить та встає свіжим. Але тренер виснажується психічно, він і є та людина, яка повинна постійно заряджати команду.

- І як він може перевершити моменти виснаження?
- Як? Залежить від його здатності знайти щось інше, щоб відключитися... Література, музика, політика, соціальна діяльність... Тренер не може зарядитися уві сні.

"Алекс Фергюсон у дуже гарних стосунках із керівництвом Манчестер Юнайтед. У мене відмінні стосунки із шефами. Вони ніколи не телефонують мені", - заявив жартома тренер "Червоних дияволів". Луческу розсміявся, коли почув слова Фергюсона: "Він завжди мав керівників відповідного рівня, які розуміють, що таке здоровий глузд, професіоналізм… Тому вони й не телефонують! Але ще й тому, що поважають його колосально. На щастя, і зі мною було так само: і з Ахметовим, і з Моратті, і з Коріоні, і з Копошем... І мені жоден не телефонував… Ви розумієте, що мова йде не про дзвінки із приводу привітань ... Жоден шеф не зажадав від мене пояснень. Вони поважали мене настільки, що не дозволяли собі поставити коли-небудь мене у кут".

Той же Сер Алекс казав: "Немає нікого важливіше за тренера в команді". І Луческу - старший погоджується: "Повністю згодний. Усі повинні бути у розпорядженні тренера". А потім додає: "У нас у Румунії по-іншому. Керівники прагнуть бути виконавцями головної ролі, і це ненормально. Вони шукають популярності, яка шкодить результатам".

У Фергюсона головна турбота: "Контроль. Якщо гравець ставить під загрозу роздягальню, тоді він повинен піти!". І Мірча Луческу зустрічав таких людей-проблем: "Я відмовлявся від дуже цінних футболістів... Ми програли чемпіонат з Шахтарем через такого гравця. Він пішов, і після цього ми виграли Кубок УЄФА".

Прес-служба ФК «Шахтар» за матеріалами «Gazeta sporturilor»