Євтушенко: Середній рівень чемпіонату України за рік значно зріс

Сезон 2010/11 чемпіонату Прем’єр-ліги вже став історію. Його підсумки ексклюзивно для "Спортаналітика"  підвів відомий у 80-х роках півзахисник київського "Динамо",  тренер Вадим Євтушенко.

- Вадиме Анатолійовичу, якщо зробити поверхневе порівняння нинішнього і минулого сезонів в українському чемпіонаті, то, на перший погляд значних перемін не бачимо, зокрема, у верхній частині турнірної таблиці.. Єдине – шостим учасником єврокубків замість "Таврії" стала "Ворскла". Та чи відзначили ви для себе якісь нові тенденції в українському футболі?

- Справді, якщо порівнювати два сезони, то серйозних змін я не побачив, адже їх просто не було. Маємо у першій п’ятірці ті ж клуби, маємо тих самих лідерів. Та, тим не менше, маю відзначити, що середній рівень української першості у порівнянні з попереднім чемпіонатом  виріс. Навіть уже в згаданій п’ятірці лідерів – "Шахтар", "Динамо", "Металіст", "Дніпро", "Карпати" - боротьба загостилася, стала щільнішою.

Ми мали навіть певну інтригу в тому, кому дістанеться 2-3 місця. Львів’яни, які як і торік фінішували п’ятими, насправді за рівнем гри підтягнулися до наших "грандів".  Були серйозні баталії за місця і в середині турнірної таблиці. Щоправда, звісно, знайшлися команди, які до певної міри стали розчаруванням сезону. Передусім, сімферопольська "Таврія" і донецький "Металург". Вони здали свої позиції, від них відверто чекали і кращих місць, і змістовнішої гри. Натомість подивувала  "Ворскла" - полтавчани  витиснули з себе все, що могли, зіграли на всі 100% своїх можливостей і отримали відповідний результат – потрапляння в єврокубки.

- Усе ж при успішному для підопічних Павлова сезоні, не можна не звернути увагу на те, що розрив у очках між шостою позицією, яку зайняли полтавчани, і п’ятою надто великий. Чи готова "Ворскла" при нинішньому своєму рівні до виступів в єврокубках?

- Ви правильно відзначили, що розрив між "Ворсклою" і "Карпатами" аж надто відчутний, і це справді викликає певне занепокоєння.  Мені здається, що в цьому сезоні "Ворскла" отримала навіть більше, ніж сама очікувала. Наскільки мені відомо, перед початком сезону у команди не було намірів замахнутися на єврокубкову зону. Натомість такі завдання декларували геть інші клуби.

Та одна річ декларувати своє бажання та мету, інша – це реалізувати. Саме ті клуби, які мали наміри прорватися на європейську арену, не продемонстрували тих речей, які потрібні для боротьби за Лігу Європи. "Ворскла" ж просто робила свою роботу і вийшло так, що у підсумку випередила і "Таврію", і "Металург" з Донецька. Чи вистачить потуг клубу на єврокубки? Однозначно, команді варто думати про підсилення. Врешті над цим мають думати і всі інші клуби, які не хочуть стояти на місці. Це стосується і тих, хто фінішував нижче 6-го місця, і лідерів. Так, "Динамо" з "Шахтарем" вже задекларували свої пошуки центрального нападника, такого собі "забивалу".

- Цього сезону ми вже після осінньої частини першості практично втратили інтригу у чемпіонській гонці. "Шахтар" справді мав таку величезну перевагу над іншими, чи "Динамо" таки більше програло саме собі, аніж "гірникам"?

- Більше схиляюся до другого варіанту. Не буду применшувати заслуг "Шахтаря", який провів гарний сезон, але відрив у 12 очок вже після першого кола стався в передусім тому, що кияни відверто виступали не на своєму рівні. Так, навесні Юрію Сьоміну дещо вдалося підправити ситуацію, але різниця була дуже велика. Ці 12 балів відриву від головного конкурента дозволили "Шахтареві" у весняній частині чемпіонату більше зосередитися навіть не на внутрішній першості, а на виступах у Лізі чемпіонів. Якщо пригадати весняні події, то побачимо, що, власне, у другому колі у Чемпіонаті України "гірники" не виглядали настільки яскраво, як восени. Вони провадили ротацію кадрів, змінювали склад на ігри.

- Як гадаєте, чому таки не заладилася у Валерія Газаєва робота в Києві?

-  Насправді Газаєв зробив непоганий фундамент для майбутнього команди. При ньому відкрилися деякі молоді футболісти, почали виходити на поле ті, хто не грав при Сьоміну. Наприклад, Ярмоленко, Гармаш. Тому не можна сказати, що Газаєв геть нічого не зробив для "Динамо". Як на мене, головна проблема полягає в тому, що "Динамо" надто захопилося купівлею дорогих легіонерів, які виявилися не тим товаром, якого насправді потребувала команда. "Динамо" купувало не вже сформованих гравців, які одразу готові виходити на поле та допомагати команді, а так званих футболістів "на перспективу". Таким чином клуб практично не отримав підсилення.

- У контексті легіонерів пригадується нещодавнє інтерв’ю Піке, який одним із секретів успіху "Барселони" назвав ставку на "доморощених" футболістів. Натомість в українських клубах ситуація геть інша. Це небажання тренерів, власників команди довіряти місцевій молоді, яка з часом може стати головною ударною силою клубу, чи свідчення кризи дитячо-юнацького футболу в Україні?

- Якщо пригадувати ще часи СРСР, то, скажімо, у 60-х роках практично всі "динамівці" були киянами. Натомість у 80-х роках їх залишилося не так уже й багато – Блохін, Лозинський, ще кілька чоловік. Зате ми мали плеяду хороших  київських вихованців у 90-х роках – це і Шевченко, і Шовковський, і Ващук. Хоча, як на мене, командам справді потрібно більше уваги приділяти вирощуванню власних кадрів. Скажімо, школи тих же "Динамо" та "Шахтаря" охоплюють надто мале коло дітлахів. Вони проводять набір лише в одну команду, при тому що мають резерв для того, щоб готувати значно більше вихованців. А більше учнів у школах – тим більше шансів знайти справжні таланти.

Та, якщо у великих містах футбольні школи ще якось та й працюють, то на периферії, звідки раніше приходила левова частина знаменитих футболістів, сьогодні взагалі катастрофа. І це проблема. Саме у невеличких містечках потрібно почати активно розвивати дитячий футбол. Адже, по суті, якщо в Києві, дітей є чим зайняти, то на периферії – порятунком для хлопчаків може стати саме футбол.

- Чи справді можна говорити, що гравці, які "варилися" в одному клубі з дитячих років мають геть інше ставлення до справи, аніж ті, хто підписав контракт, умовно кажучи, на три роки, відпрацював цей час і знову подався далі?

- Зараз дуже багато спокус для футболістів, адже кількість клубів, які можуть запропонувати хороші умови роботи, високу оплату праці, не один і не два. Це змиває так звані клубні кордони, дуже мало гравців готові пов’язати свою кар’єру лише з однією командою, більшість перебуває у пошуках варіантів більш вигідних та зручних для себе. Але я переконаний, основа має будуватися на доморощених гравцях, у кожному клубі має бути бодай кілька справжніх патріотів команди. У них справді геть інші самовіддача,  відчуття відповідальності. Все-таки вони виступають на очах своїх земляків, друзів, родичів, перед якими не хочеться осоромитися.

Але зараз багатьом клубам, власне, бракує таких патріотів. От візьмемо донецький "Металург" - і легіонерів багато, і фінансові можливості дозволяють робити підсилення, а гри, як і результату, немає. Нема в них саме таких от клубних патріотів, для яких команда – це все. І на противагу можемо взяти "Карпати", де традиція задіювати місцевих футболістів, ще зберігається, і, маю надію, зберігатиметься. Головне, навчитися робити правильні мікси із доморощених гравців і легіонерів, адже без підсилення на стороні сьогодні досягнути успіху важко.

- А гру кого з українських гравців ви б відзначили у цьому сезону, особливо, якщо говорити про молоде покоління футболістів?

- Саме те, що сьогодні молодь дуже непогано себе проявляє, зокрема, ті, хто вже незабаром виступатиме на молодіжному чемпіонаті Європи, мене особливо тішить. Так, у цьому сезоні відзначу Ярмоленка, якого попри вік уже можна вважати одним із лідерів "Динамо". Добре проявляє себе Коноплянка, хоча наразі йому бракує стабільності. Але в першій частині чемпіонату він був дуже хороший. Ну і дуже приємно зараз спостерігати за Ракицьким. Попри те, що в "Шахтарі" маса легіонерів, на яких, за чутками, полюють топ-клуби, Ярослав не просто не загубився на їх тлі, а міцно захопив місце в основі. Я б сказав, що Ракицький навіть за своїм духом ідеально підходить для "Шахтаря". Він вольовий, енергійний, має дуже сильний характер.

 І ще в цьому сезоні мені запам’яталися Федецький та Худоб’як із "Карпат". Як на мене, вони вийшли на дуже пристойний рівень гри.

- Чи були в цьому чемпіонаті матчі, які б Вам хотілося переглянути бодай ще раз?

- Однозначно, були яскраві поєдинки. Але річ у тім, що зараз ми маємо дуже наповнений футбольний простір, маємо можливість спостерігати за чемпіонатами інших країн, а ще єврокубки.  При такому насиченому календарі, при тій кількості ігор, яку спостерігаєш  щороку, враження змиваються, зливаються, змішуються. Але хороші ігри були, причому не тільки у виконанні  наших грандів. Це гра "Ворскли" на виїзді з "Шахтерем", при тому що запам’яталися саме полтавчани, хоча вони й зазнали поразки. Попри те, що з точки зору набору очок "Карпати" у Лізі Європи виступили не вдало, їхні поєдинки вразили самовіддачею. Або ж запорізький "Металург", який уже перебуваючи у майже трагічній ситуації на дні турнірної таблиці, наприкінці сезону видав кілька дуже хороших ігор.

Ну і, звичайно, я дуже сподіваюся, що одним із найяскравіших матчів сезону стане і нинішній фінал Кубку України, тим паче, що "Динамо" і "Шахтар" уже давно не зустрічалися саме у цьому форматі.

- Очевидно, що робити прогнози на сьогоднішній фінал – річ більш ніж не вдячна?

- Шанси – 50 на 50. Можна навести безліч аргументів на користь однієї команди, але  згадати і стільки ж контраргументів. Долю матчу вирішить те, хто підійде до нього у більш оптимальних кондиціях, адже маємо кінець сезону. Так, у "гірників" вже не настільки яскраві бразильці, другий тайм "Динамо" проти "Іллічівця" викликав дуже багато запитань…

Але у будь-якому випадку я чекаю яскравої гри, адже "Динамо" - "Шахтар" - це наше "ель класіко". Це геть різні підходи до футболу, це два абсолютно різні стилі, дві різні школи. Наразі нічого яскравішого, ніж протистояння цих команд, в українському футболі немає.

Розмовляв Артем Галицький, спеціально для "Спортаналітик"