Захисник молодіжної збірної України та донецького "Шахтаря", Ярослав Ракицький проаналізував суперників по Євро-2011 та розповів про завдання на цей турнір.
- Ярославе, ти готовий сказати, що чемпіонат Європи в Данії - поки найважливіший у твоїй кар'єрі?
- Звичайно, готовий. Ми два роки йшли до наміченої мети, подолали груповий турнір, обіграли міцну команду Голландії. Зараз всі наші думки тільки про Данію, куди ми вирушаємо у хорошому настрої. Для багатьох хлопців це будуть останні матчі за молодіжну збірну України. Упевнений, що попрощатися з нею кожен захоче на мажорній ноті.
- Твої партнери говорять виключно про перемогу на чемпіонаті. Ти теж?
- Так. Я їду тільки вигравати.
- Сила суперників не дозволить вашій впевненості перерости в самовпевненість?
- Безумовно. Ніяких шапкозакидальських настроїв не може бути в принципі. Суперники у нас серйозні, хоча особисто мені без різниці, з ким грати. У кожному поєдинку потрібно буде віддати всі сили. І результат прийде.
- Фахівці стверджують, що головне - вийти з групи. А там буде легше...
- Якщо ви натякаєте на те, що в другому квартеті виступають слабкі команди, то я з вами в корені не згоден. Бачив гру за участю Ісландії і Англії. Ісландці перемогли, тому не варто поспішати з висновками. У кожної збірної є хороші виконавці, але все будуть вирішувати колективні дії, характер і самовіддача. Повірте, битися будуть всі.
- Тим не менш кого б ти виділив - чехів, англійців, іспанців?
- Нікого. Мені, якщо чесно, все одно, хто там грає. Я знаю, що у мене є моя команда, і вірю в себе і своїх партнерів. Переконаний, що ніхто з нас не буде нікого боятися.
- Першого суперника вже вивчили?
- Дивимося потихеньку. Вникаємо в нюанси, пов'язані з тактичними схемами і стандартними положеннями. У чехів бойова команда, з характером. Як і в кожному колективі, там є футболісти з дриблінгом, з пасом, є швидкі хлопці. Загалом, налаштовуємося серйозно.
- Матч з Іспанією буде для тебе принциповим? Все-таки там виступають п'ять гравців з "Барселони"...
- А при чому тут "Барселона"? Так, ми поступилися цій команді, але у "Шахтаря" зараз відпустка, а я перебуваю в молодіжній збірній країни. І думаю тільки про перемогу, а не про реванш.
- Як вважаєш, на якій позиції тебе будуть використовувати в Данії?
- Питання, загалом-то, не за адресою. Тренер вирішить, де я принесу більше користі. Мені здається, що зіграю на своєму місці.
- Підключатися в атаку тобі не забороняють?
- Не думаю, що Павло Яковенко стане мене якось обмежувати. Хоча сам розумію, що головне - надійність. Буде момент - обов'язково піду вперед. Але для цього потрібна впевненість у тому, що дриблінг не призведе до обрізки.
- У збірній багато майстрів стандартів. Удари з правого боку від центру - всі твої?
- Не знаю. Будемо дивитися по самопочуттю. Якщо хтось підійде і скаже: "Рак, я вдарю", - то обов'язково поступлюся йому цим правом. Головне, щоб була користь команді.
- Коли будеш бити ти, з Володимиром Чеснаковим перемигнешься?
- Обов'язково (посміхається). У виїзному поєдинку з Францією у нас здорово вийшло - після моїх штрафних Вова забив два голи.
- Ярославе, як ти відреагував на недавнє висловлювання головного тренера національної збірної України Олега Блохіна, який був здивований, що гравці "молодіжки" говорять про клуби, а не про збірну?
- Ніяк. Хлопцям задали відповідні питання - вони відповіли. Запитали б про збірну, впевнений, що кожен сказав, що мріє там виступати. Я вже там грав - і, повірте, хочу це робити ще і ще. Словами не передати, що значить вийти у формі збірної своєї країни...
- Але ти ж теж мрієш грати в якомусь клубі?
- Зрозуміло. У "Шахтарі". Усе життя. Я цього не приховую. Буду грати в Донецьку - будуть запрошувати в національну команду. Точно так само і тих хлопців, які хочуть виступати в європейських чемпіонатах. Хіба це погано, якщо хтось з них поїде до Англії або Іспанії?
- У Данії буде багато представників західних клубів...
- Я про це не думаю. Нехай дивляться, я на них увагу звертати не буду. Навіть якщо покличуть на розмову - не підійду.
- Агента у тебе немає?
- Мій агент - це моя голова. Мої рідні і близькі. Президент мого клубу і головний тренер. От їм всім я і довіряю.
- Після матчів з "Барселоною" ти напевно читав діалог Мірчі Луческу і Хосепа Гвардіоли. Було приємно?
- Я не читав. Мені Андрюха Пятов сказав. Якою була реакція? Та ніякою! Поговорили - і добре. Хоча, звичайно, така увага додає емоцій.
- А як з емоціями зараз? На зборі не пересиділи?
- Не думаю. Настрій відмінний. Ми добре попрацювали 10 днів, по-моєму, набрали оптимальну форму. Тренер відпустив нас по домівках, ми два дні відпочили і повернулися у хорошому настрої.
- На базі ти як і раніше ділиш номер з Максимом Білим?
- Звичайно. Ми з ним давні друзі. А в "Шахтарі" живу з Васею Кобіним.
- Режим Павла Яковенко обріс цілими легендами. Крок вліво, крок вправо - розстріл...
- Не вірте цьому. У нас дуже хороший тренер, який любить порядок і дисципліну. Ми, наприклад, спокійно можемо пограти в карти, але тільки до 23.00. У цей час у нас відбій, а розпорядок дня - це закон. Хлопці вже до всього звикли. У місто ніхто особливо не рветься - у нас тут природа хороша.
- Загалом, проти тренера не підеш...
- Абсолютно вірно. Як в армії. Командир завжди правий. А якщо не правий, дивись пункт перший. Але я б не сказав, що Пал Санич - виключно командир. Найчастіше він для нас як друг. Завжди підкаже, дасть добру пораду. Наставник прищепив нам таку відповідальність, що підводити його немає ніякого морального права.
- У Данії раніше бував?
- Не можу пригадати. Може, юнаком на якийсь турнір і їздив.
- Що тобі про неї відомо?
- Красива країна. Батьківщина Ганса Христіана Андерсена.
- Ти його казки читав?
- Ні. Я в дитинстві взагалі мало читав. На першому місці у мене був футбол, на другому - теж футбол, а на третьому - знову футбол. Все моє дитинство, по суті, пройшло в "Шахтарі".
- А яка в тебе була улюблена казка?
- Та не читав я казок... Улюблена книга в мене була - дитяча Біблія. Я її кілька разів прочитав. А потім, на жаль, втратив.
- Перемога збірної в Данії стане найкращим твором у твоєму житті?
- Звичайно. Кожен з нас повинен написати свою маленьку казку. А всі разом ми зробимо з цього велику книгу...
"Команда"