Стаття Sports Illustrated. "Арсенал" чекає нова епоха

Експерт з футболу видання Sports Illustrated Айен Макінтош вважає - ні про яку кризу в "Арсеналі" не може бути й мови, незважаючи на можливий відхід Фабрегаса і Насрі. Клуб чекає не кінець, а новий початок. Перекладаємо для вас уривок статті...

Судячи по тому, як люди обговорюють "Арсенал" цього літа, ви можете подумати, що на "Емірейтс" сталося щось жахливе. Лунають зловісні розмови про "кінець" з роздягальні, робляться похмурі припущення про те, що Арсен Венгер більше не здатний залучити гравців "світового класу" - і до того ж, вже п'ятий рік поспіль, багато понуро погоджуються з тим, що було б надто розраховувати на завершення майбутнього сезону в четвірці кращих команд. Все це трохи дивно - звичайно, важко ігнорувати той факт, що минулий сезон завершився на такій же веселій ноті, проте "Арсенал" навряд чи схожий на клуб у кризі. 

Переходу Сеска Фабрегаса в "Барселону" чекають вже так довго, що багато фанатів "Арсеналу", неймовірно стомлені цією нескінченною сагою, з радістю власноруч довезли б його до аеропорту - тільки б забути про всю цю історію. Гаель Кліші пішов в "Манчестер Сіті", але навіть його матусі довелося б визнати - він демонстрував прикру нестабільність протягом двох недавніх років. Давайте скажемо чесно - якщо б ноги Гіббса були не такими кришталевими, тоді французу важко було б зберегти місце в стартовому складі. Бажання Саміра Насрі піти - нібито заради трофеїв, але, ймовірніше, заради фунтів стерлінгів, - стало чутливим ударом. Як можуть засвідчити Карлос Тевес і Фернандо Торрес, такі перебіжчики з одного клубу в інший, на найвищому рівні, навряд чи є чимось незвичайним у наші дні, однак дезертирство Насрі (якщо воно відбудеться) заподіє біль. І все ж, говорячи про випадки, цей навряд чи досягає біблійних масштабів.

 

Нарікання на те, що Венгер більше не здатний залучити гравців світового класу, звучать дивно - головним чином тому, що Венгер взагалі навряд чи коли-то прагнув їх залучити. З числа його кращих підписань, Патрік Вієйра грав за резервну команду "Мілана", Тьєррі Анрі животів на фланзі в "Ювентусі", а Робін ван Персі був проблемним молодиком, недорого придбаним за суму менше 3 млн фунтів. Ніколя Анелька, Робер Пірес, Фредді Юнгберг, усі вони були придбані за відносно скромні суми у відносно скромних клубів. Венгер ніколи не укладав найдорожчі угоди на ринку. Навіть коли він витрачав щедро, він набував гравців з нерозкритим потенціалом, на зразок Хосе Антоніо Рейеса, Андрія Аршавіна і, звичайно, самого Насрі.

Епоха 2007-2011 на "Емірейтс Стедіум" виявилася захопливою, але в кінцевому підсумку безплідним експериментом по самозабезпеченості. Передбачалося, що відхід Анрі до "Барселони" стане початком кінця. А замість цього він позначив новий початок - шанс для молодого гурту поліпшити свою гру і показати, на що вони здатні. До нещастя для Венгера, в кінцевому результаті їм вдалося показати тільки одне - вони були гарні, дуже гарні, але недостатньо хороші. Можливо, воротар Мануель Альмунія повинен був залишатися тільки варіантом на крайній випадок. Можливо, у складі повинні були грати кілька досвідчених футболістів. Хіба кілька півзахисників, здатних на жорсткі підкати, така вже погана ідея? Однак - хоча "Арсенал" так і не здобув жодного трофея - не можна просто списати з рахунків недавні чотири роки як невдачу.

Тренер підійшов до початку нинішнього літа з ощадним рахунком, повним грошей на витрати, з хорошим складом і конвеєром Академії, який на десять років вперед забезпечений необстріляними новачками, готовими поганяти м'яч. У цей період уявної невдачі "Арсенал" завжди завершував сезон в четвірці кращих клубів, щоразу доходив до стадії плей-офф Ліги Чемпіонів, двічі виходив у чвертьфінал і один раз в півфінал. На континенті вистачає клубів, які були б готові вбити заради такої "невдачі". 

І можна знайти пом'якшувальні обставини для цих безплідних років - особливо для торішньої, жахливо мінливої кампанії, коли титул міг дістатися будь-якій команді, здатній здобути більше трьох перемог поспіль. Тривала травма Томаса Вермален змусила Венгера покладатися на двох центральних захисників - новачків прем'єр-ліги, тоді як тренер віддав перевагу б обкатувати їх по одному. Ситуація з травмами його воротарів склалася настільки погана, що він був змушений закликати Йенса Леманна, який пішов на спочинок. У Маруана Шамаха сталася криза впевненості. І все ж - ну і що? Будь-яка команда страждає від травм, у будь-якої команди трапляються спади. Справжні чемпіони справляються з цим - і за недавні чотири роки "Челсі" і "Манчестер Юнайтед" завжди справлялися краще. Засмучує, коли найочевидніше пояснення виявляється вірним, однак насправді немає нічого загадкового в тому, чому "Арсенал" залишився без трофеїв. Занадто багато блиску і занадто мало сталі. 

Але ось що загадково - чому багато спостерігачів з таким тріумфом зустрічають ці порожні місця в колекції трофеїв на "Емірейтс Стедіум". Критики з легкістю дорікають "Манчестер Сіті" і "Челсі", яким вистачило сміливості залучити щедрих благодійників. Вони негайно вказують на величезні борги, накопичені "Манчестер Юнайтед", проте не відчувають ніякої симпатії до тренера, який з усіх сил намагається жити за своїми, природно обмеженим засобам - і в той же час демонструвати яскравий, привабливий футбол. З багатьох причин, "Арсенал" слід розглядати як приклад того, як клуб повинен себе вести в суворі часи. Звичайно, вони заслуговують хороших відгуків, оскільки не стали перенапружувати свої ресурси і розорятися на променисту суперзірку.

В "Арсеналі" немає кризи. Нещодавно почалися передсезонні тренування, і трансферне вікно залишається відкритим ще на сім тижнів. Якщо Фабрегас і Насрі підуть приблизно за ті суми, про які ходять чутки, тоді у Венгера виявиться близько 60 млн фунтів на витрати - окрім тих коштів, які він приховав у своїй кубушці за роки відносної ощадливості. Таких грошей цілком достатньо для нього, щоб він міг обібрати клуби по всьому світу в пошуках свіжих талантів. Володіючи подібними засобами і абсолютно не відчуваючи занепаду, "Арсенал" насправді займає відмінну позицію і здатний здійснити настільки необхідну програму по перебудові. І такі заходи вже почалися - днями з "Лілля" прибув Жервіньо. 

Венгер вже збудував три команди, здатні на завоювання титулів: володарі подвійного титулу в 1998-м, склад на чолі з Анрі в 2001-м і "Непереможні" в 2004-му. Він відчайдушно прагнув ввести ще одне покоління в зал слави - практично доморосле, дбайливо вирощене покоління, яким можна було б пишатися. Але нічого не вийшло. Експеримент провалився. Проте ця невдача, якою б вона не була, не повинна затьмарювати успіхи минулого, а також перетворювати тренера в людину, нездатного завоювати славу в майбутньому. Епоха підійшла до кінця, і сторінка перегорнута. Однак історія зовсім не повинна на цьому закінчитися. Можливо, просто розпочато новий розділ.