Форвард київського «Динамо» Андрій Шевченко розповів про відновлення від травми та підбив підсумки року.
- Андрій, давайте почнемо зі здоров'я, якого ми вам щиро бажаємо. Вашу спину лікує тільки німецький лікар або ж ви вдаєтеся і до послуг вітчизняних ескулапів?
- У мене два лікарі - один у Німеччині, інший в Україні. Вони доповнюють один одного. Найголовніше, щоб мені було краще. І, знаєте, останнім часом мій стан покращився. Заключний матч у цьому році відіграв повністю, у відпустку пішов здоровим. Це найголовніше.
- У тренажерному залі у вас індивідуальні навантаження на спину? Вантажте її менше, ніж раніше?
- Я взагалі не ходжу в тренажерний зал. Коли команда туди відправляється, я вважаю за краще робити інші вправи. Часто плаваю, наприклад.
- Віктор Леоненко наполегливо рекомендував вам з'їздити до одного батюшки в Запоріжжі. Мовляв, раз батюшка відучив його від куріння, то і вам допоможе відновити здоров'я. Ви поради свого колишнього партнера по київському «Динамо» не сприймали всерйоз?
- Те, що мені треба, у мене є. Найголовніше, що воно працює. Якщо б воно не працювало, тоді б я шукав інші варіанти і прислухався до порад знайомих. А так немає часу дотримуватися всіх рекомендацій. Але мені все одно приємно, коли люди пропонують свою допомогу.
- Коли ви повернулися в «Динамо», капітаном вже був Мілевський. Є думка, що Артема до цих пір обтяжує ваш авторитет в команді. Ви це відчули?
- Я цього не відчув. Знаєте, краще поставте це питання Артему. Я ж можу сказати, що до Артема дуже добре ставлюся. І я не помітив, щоб він чимось обтяжувався.
- Що змінилося на базі в Кончі-Заспі за 10 років, які ви були відсутні в Києві?
- У «Динамо» було приємно завжди - тому що тут домашня обстановка. Немає напруги, ти відчуваєш себе вільно. Так було до мого від'їзду в Мілан, так і залишилося зараз. Ось це головне.
- Ви живете в тому ж номері, що й 10 років тому?
- Ні. Підкреслю, що базу в Кончі-Заспі я ніколи не залишав, адже регулярно приїжджав сюди на збори національної команди. 5 років тому мені надали інший номер, який я з тих пір не міняв. А хто зараз живе в «моєї» старій кімнаті - навіть не згадаю.
- Деякий час на тренувальній базі «Динамо» підтримував форму і готувався до свого останнього бою Володимир Кличко. Ви з ним бачилися в Кончі-Заспі?
- Так, але рідко. У той момент у нас був дуже напружений графік ігор - ми нечасто перебували в Кончі-Заспі. На базі Володя або плавав, або займався в тренажерному залі. Втім, ми з ним бачилися і в Києві - я давно підтримую дружні стосунки з братами Кличками. І з Володимиром, і з Віталіком.
- Якщо братів Кличко поставити в центр захисту київського «Динамо», він стане непрохідним?
- Кожен повинен займатися своєю справою. Це те ж саме, якщо б мені запропонували вийти на ринг проти суперників Кличка. Кому-то на роду написано грати у футбол, комусь - боксувати, а ще комусь - займатися керлінгом. Якщо ж пофантазувати на цю тему, то, знаючи спортивний характер Віталіка і Володі, ми від цих «трансферів» тільки виграли б.
- Насправді, Володимир не дуже сильний у футболі - пам'ятаю, як він грав у благодійному матчі, який ви організовували. А Андрій Шевченко знає, що таке хук, аперкот, свінг?
- Я не дуже багато розумію в боксі. У залі іноді грушу б'ю - добре, на базі вона у нас висить. Знаю, як правильно вдарити. Коли бився в останній раз? Років у 20.
- Перемогли?
- У певної категорії людей є таке поняття: якщо ти уник бою - значить, ти виграв, а якщо вже вступив у бійку - програв. Я завжди намагаюся уникнути будь-якого з'ясування відносин - фізичного або навіть розмовного.
- Новий рік будете зустрічати на Барбадосі або в Лондоні? Феєрверки дітям організуєте?
- Буду зі своєю сім'єю на Карибських островах. А феєрверками займеться адміністрація готелю, в якій ми зупинимося. А взагалі новорічні свята - це здорово. Вони світлі якісь - як мрії. Знаєте, я завжди любив мріяти. І люблю до цих пір. Мрія - це фантазія. Якщо вони світлі - це чудово! Чим більше людина буде мріяти, будувати якісь плани, тим краще.
- Ваші діти ще вірять у Діда Мороза?
- Звичайно. Моя дружина дуже серйозно ставиться до цих свят - Різдва, Нового року. Діти отримують величезну кількість подарунків. За рахунок цього ми навіть трохи граємо. Якщо хтось із синів себе погано веде, ми з Крістен говоримо, що розповімо про це Санті, і він сильно засмутиться. Діти відразу припиняють пустувати.
- Напередодні Нового року ходите в лазню?
- Ні - боюся загубитися. А якщо серйозно, то традиція в нас така завжди була. Коли ще до від'їзду в «Мілан» грав за «Динамо», відпустку звичайно починався в грудні. На роботу виходили напередодні Нового року. Було 3-4 тренування, а 31 грудня вранці грали двосторонку. Увечері команду відпускали - до 2 січня. Тому після гри ми всі дружно їхали до ресторану, а потім розбрелися по групах і інтересам. Хтось після ресторану дійсно вирушав у лазню.
БЛИК